Хмельницький Мендельсон, іспанський сором

[Blacky]

Букв буде багато - вибачте, дуже наболіло.


Сьогодні знову для вкрай нечисленної аудиторії Хмельницький симфонічний та польський дует (піаністка Тереза Кабан і флейтист Генрік Блажей) відіграли непогану програму.
Цього разу це був Фелікс Мендельсон: ще до-маршевий, дитячий (звучали три симфонії, написані ще у підлітковому віці), але при цьому дивовижно солідний, справжній такий.


Тільки слухати то все було вкрай важко. Іспанський сором - штука болюча, півтори години концерту для мене були тортурами.

Диригент Олександр Драган якби натякнув ще на самому початку: він все не міг дати своїй конторі відмашку для початку, бо залу було пофіг. Зал гомонів як той зелений гай. Під час вітру. Ні, під час торнадо. Диригент озирнувся на балаболів раз. Другий. Не подіяло. Довелося грати під акомпанемент рінгтонів, розмов - і невпинного дитячого плачу.


Тому що молоді батьки в Кам'янці хочуть прищеплювати своїм дітям прекрасне і вічне. Це бажання касири БК мають вітати і видавати на вході до залу молодим батькам рулон липучки. Бо інакше (окрім як з заклеїним ротом і зв'язаними руками-ногами) 5-річні малюки тихо не висидять. Тим більш на по-справжньому антикварних кріслах, які стоять у БК. Кожне крісло зі своїм характером і тільки йому одному притаманним скрипом, який лише удвічі перевищує гучність оркестру під час крещендо. Може, пану Миколі Нечаю в останній день перед завозом в "Євро-секонд-хендах" набрати за 8 гр/кіло кілька тон шмаття і встелити ним підлогу? Може, хоча б це допоможе артистам не так болюче кривитися від всіх цих скрип-скрип, шур-шур під час виступів?
Щодо маляток, то тут все важче. В більшості театрів вхід дітям дошкільного віку на дорослі концерти і спектаклі заборонений: дітям важко і вони заважають. Але в великих містах є альтернативи: програми для малечі, де в зручній для них формі їх знайомлять з класикою. Послухали Шумана, потанцювали, а тепер послухайте Моцарта. Кам'янець такої альтернативи позбавлений.


Ну і заклопотаність теж з терезів не скинути. Концерт - півтори години, десь як блокбастер у кінотеатрі, тільки без попкорну. Тому жінка в шубі a la бояриня Морозова і хутряній шапці у другому ряду в першому відділенні їла сама і годувала сина печивом, а як тільки закінчився антракт і почалося друге відділення, дістала пачку чіпсів - і поділилася з сином. Перед ними ніхто не сидів, тому всі музиканти бачили цю родину, яка прагне світла, культури і Прінглз.

Перше відділення - як то буває - почтіла присутністю місцева преса. Якщо Оллі тихенько відсиділа у першому ряду, зробила три кадри і непомітно пішла в антракті, то юний леголас з кенонівським 50D показав полякам і хмельничанам, хто тут справжній митець. Аж дивно, як під таким тендітним створінням могла так важко рипіти підлога - але факт лишається фактом. Від чавунного поступу Командора ельфа на середині першого відділення відчинилися праві двері - і в зал гордо влетів запах сусіднього туалету. Незрівнянне амбре сечі і хлорки не могло не запам'ятатися польським гастролерам, котрі - як сказала конферансьє - виступали більш як в 20 країнах світу. Ніяка Америка з Францією Т.Кабан і Г.Блажея сечею не вітала, а от Кам'янець зміг. Завдяки легконогому Леголасу з кеноном. Хлопчина бігав спрінт по всьому залу - і клацав не переставаючи, кожну чортову секунду першого відділення. Кожну секунду. Психіатри давно навчилися лікувати подібний обсесивно-компульсивний розлад, але ж леголасів невроз довів до психозу ще й півзалу!


Більш ніж дивне звучання флейти Г.Блажея я списую саме на невроз від шуму і дивної поведінки публіки.


Публіка весь час аплодувала між частинами симфонії.
Перед другим віддіденням конферансьє ПОПРОСИЛА народ цього не робити. Народ дружно плескав між всіма частинами. Скрипальки нервово рухали губами. Спина диригента була уособленням пригнічення. Джордж сидів серед католицьких монашок із спокоєм будди. Монашки невпинно посміхалися.
Коли третя з симфоній завершилася, зал вибухнув, буквально вибухнув аплодисментами. Всі оті чіпси, мобілки, розмови раптом почали шалено плескати.
Може, ще не все для нас втрачено?

[Blacky]

А, і ви ж в курсі, що ця підтема називається "Выставки, музыка, литеретура"?

[Luiram]

 Ми в курсі. Проблема неграмотно написаних назв  і просто описок колись піднімалася, але безрезультатно. Всі вже звикли і не звертають уваги.
за репортаж. Бо все мучило, що раз за разом мушу пропустити то "Запаску", то симфонічний. Тепер полегшало.
Мабуть, на концерти симфонічного почали ходити різні люди, бо на останньому, якому я була, всі поводилися дуже пристойно, поміж частинами твору не аплодували і ЖОДНОГО разу не дзвонив телефон.( це плюс, бо на зміну тим, хто вже знає, коли треба і можна плескати, приходять інші, і вони навчаться теж )
А "більш ніж дивне звучання флейти" - це як?
Р. S. Хмельницький  симфонічний ще послухаю не раз, а от Джорджа серед черниць навряд чи доведеться побачити. Якщо є фото - скиньте в приват

[Blacky]

Я навіть бояриню з чіпсами не фотографувала, не те що Джорджа за 50 метрів від мене (ну і не витягне таке мій об'єктив). І Джордж, і черниці просто прийшли на друге відділення - і відразу сіли, вийшло що поруч.

Дивна флейта - це дивна флейта. Враження, що у інструмента був катар або він викурює по три пачки "Біломору" останні років 200. Якщо інструмент надав Кам'янець, все зрозуміло, якщо його привезли з собою гастролери - дуже дивно. Флейта так сипіти не повинна.

Є благеньке відео.

[georg]

Джордж був з самого початку - просто на іншому місці сидів .
Медельсон в юні роки був ще тим хардкорщиком - концерт зайшов смачно і ненапряжно.
А батькам, які прививають малечі ненависть до класики мало не з пелюшок , у пеклі доведеться слухати бурзум 25 годин на добу.