Спортивна термінологія

[Luiram]

Випадково в роботі зіткнулася з рефератом на тему проблем сучасної спортивної термінології:

"Сучасна термінологія спорту почала бурхливо розвиватися в період активного формування спорту як соціального явища, тобто з кінця XIX століття. Саме тоді в Європі відбувалося організаційне оформлення окремих видів спорту: засновувалися спортивні федерації, формували єдині правила змагань, зароджувалася теорія спортивного тренування як наука.
Водночас із поширенням спорту з країн Західної Європи в Україну прийшла і переважна більшість тоді вживаних спортивних термінів (волейбол, пінг-понг, баскетбол, старт, голкіпер). У першій половині XX століття українська галузева термінологія поповнювалася словами й словосполуками з російської, німецької, польської, угорської мов (фізкультура, хокей, гонщик, фізрук, рекордсмен, гірськолижник тощо) .
Своєрідним був період 20-30-х років XX століття, коли в Україні спостерігалося активне піднесення в ділянці спортивного термінотворення. Основними напрямами такої праці було прагнення подолати розрив між науковою термінологією і термінологією практики спорту, збільшити частку національних термінів, виробити єдині підходи до словотворення. З'являються такі виразні терміни та словосполуки як, наприклад: «плигун», «пішоходець», «корегувальна гімнастика», «лижвяні станції», «перебіг» (забіг), «веслування двопарне зі стерначем», «гонові судна» «скраклі» (городки), «зарахувальні змагання», «безбол» тощо. Поява такої великої кількості термінів свідчила про активні процеси українізації галузі та адаптацію в українськомовне середовище
слів і понять зі сфери спорту .
З моменту включення західних областей України до складу СРСР в 1939 році, українські спортивні організації були розпущені, спортивні діячі у переважній більшості репресовані, розвиток національного спорту в Україні в цілому загальмовано. Природно, що припинився і процес творення і засвоєння української спортивної термінології, на заміну якій дуже швидко прийшли відповідні запозичення з російської мови.
Розвиток питомої національної термінології продовжувався хіба що в середовищі української діаспори, де створилася доволі розгалужена мережа українських спортивних організацій.
Із відновленням Україною державної незалежності, як вважають М.С. Герцик, О.М. Вацеба , термінологічні проблеми в галузі фізичної культури не зникли. Навпаки, гострота їх, як і мовних проблем взагалі, зросла.
Спортивна термінологія була об'єктом досліджень М. Паночка , І. Янкова  та О.Боровської, які вивчали та аналізували окремі аспекти української термінології з фізичної культури і спорту. Незважаючи на наявні досягнення у вирішені даної проблеми, питання її ефективного навчання залишається все ще не до кінця дослідженим.
Поряд з цим спорт, який динамічно розвивається, створює все нові термінологічні проблеми.
Зароджуються і здобувають широке визнання чимало нових видів спорту: армрестлінг, снобордінґ, сьорфінґ, кьорлінґ, віндсерфінг, фрістайл, боулінґ, таеквондо, картінґ, стретчінґ, шортрек, бодібілдінґ тощо. Знаходження їх відповідників в українській мові, або хоча б відповідна їх «натуралізація» згідно правил українського словотворення і правопису, є нагальною необхідністю."

Яка в цьому необхідність? При всій любові до рідної мови, слово «лижвяні» мене глибоко дивує...

[Darth Vader]

З цим питанням варто звернутися на СТБ!

[Luiram]

Таке мені в голову не прийшло

[105]

А дійсно, яка необхідність створювати українську термінологію для спорту (зарівно як і для науки та інших сфер життя)? Це ж напрягатися вигадувати свій термін, а тоді ще й напрягатися другий раз, при вивченні англійської  мови і запам"ятовувати англомовний термін В умовах глобалізації  немаэ сенсу взагалі вивчати й розвивати власну мову, бо ж весь світ балакаэ англійською. Навіщо казати "страховисько", якщо э чудове слово "монстр", "вибачте", якщо "соррі" коротше, навіть замість рідного "ой" прилипло імпортне "упс". і купа інших прикладів. Послухати мову сучасного  молодого  українця - це набір англійських та російських слів, нанизаних на українську граматику.

Скажіть чесно, ви вважаэте, що українська мова э настільки неповноцінною, що не в стані створити власні адекватні та милозвучні терміни у кожній сфері життя, зокрема й у спорті? Може, спробуэмо пофантазувати і запропонувати тут переклади названих вище видів спорту?

[Luiram]

Скажу чесно: я вважаю, що українська мова - одна з найкрасивіших і найбагатших мов, дуже її люблю і всіляко захищаю, коли є потреба. І моя дитина замість"упс" каже:"ну і ну!"   Але.
Я мала на увазі не існування українських спортивних термінів як таких, а доцільність перекладу тих, які відповідників не мають - це раз, і перекручування старих, загальноприйнятих на "новоукраїнський лад"(як завгодно, але не так, як було) - це два.
  Повторюся: чим слово "лижвяні" краще за "лижні"? За якими законами і правилами граматики воно утворюється? Чим "безбол" кращий за "бейсбол"? Чи у нас його, може, так називали в давнину?
  Час не стоїть на місці, а з ним і мова. Якщо термін познчає щось, що притаманне українській культурі, українському спорту - будь ласка, але якщо в Україні зроду не грали в кьорлінг, а вид спорту має свою назву, то навіщо вигадувати велосипед і називати його якось інакше? І як? Біг з щітками перед жорнами?

[105]

Тут згодна, від діаспоризмів та інших мовних збочень мова лише перетвориться на пародію. Усі нововведення повинні приймати філологи, і бажано не з одного телеканалу. Нову лексику слід приймати не менш серйозно і зважено, ніж нові закони. Але маю гарний приклад сусідів поляків, котрі примудряються до більшості іноземних термінів підібрати власні відповідники, і сприймають це як норму.

Ми після розвалу СРСР гвавт кричали, що фільми з українським дублюванням - це жах і гидота, і ніхто їх дивитись не буде. А сьогодні - це нормальний стан справ. А згадайте, як коробило від "викрутки"  замість звичної "атвьорткі", "пензлика" замість "кісточкі" і "панове" замість "таварісчі".  До гарного звикнути не проблема

[Kapnyxa]

І моя дитина замість"упс" каже:"ну і ну!"

Але чогось нагадало Паспарту Сорри за оффтоп.