Ищу Манасевичей!

[dielle]

Добрый день! Все ,кто сейчас читает эти строки ,уже заслуживают почет и уважение,так как на  этом форуме нет людей,безразличных друг к другу,нет чужой боли. Организаторам и долгожителям форума-  наше Сердечное Вам спасибо за всё.
Друзья!Я хочу поделиться с Вами своей истрией.
Эта история началась давно,но сейчас всё нахлынула новой волной и ударила в 100 раз больнее.Почти месяц назад в августе 2010 на сайте передачи "Жди меня"  я нашла письмо,которое было в 1941 адресованно моему дедушке.Родители моей бабушки Манасевич из Каменец-Подольский отправили письмо своей дочери и её мужу Житомирскому Л.А (т.е. моей бабушке Манасевич Хаине Иделевне 1919 г и моему дедушке Житомирскому Лейбу Абрамовичу 1910 г) в Днепропетровск.Почти сразу после отправки этого письма в 1941году родителей моей бабушки  Манасевич  Идель 1900г. и Манасевич Эйтя 1900г. и ещё  их двух дочерей Манасевич Этя 1926 г(17 лет) и Манасевич Роза 1933г (8 лет) расстреляли.
И вот письмо у меня в руках.В каждой строке  этого письма они просят спасти их. И я думаю,что просили они не  столько за себя,сколько за детей. По рассказам моей бабушки это была очень любящая семья- отец очень любил мать,а в дочерях души не чаял. Они не знали,что письма захватили немцы ,что мой дедушка ушел на фронт,а моя бабушка вместе с маленькой дочерью и свекровью была в санитарном поезде ,потом была эвакуированна в Самарканд и работала в госпитале,что полько в следующем веке мы получим это письмо.Я получила это письмо и  рыдала от боли и горя. Понимая,что ничего не изменить и не поднять всех с земли,все равно плачу.Мне 38 лет ,у меня 3 детей и я хорошо понимаю то, что должна чувствовать мать,когда ведет своих детей на расстрел???
Меня сейчас согреват  мысль о том,что тогда были большие семьи и возможно кто-то остался жив.
Благодаря многим ребятам ,которые помогают на форуме в поисках я получила ответ:
«Манасевич известная семья в Каменец-Подольске.
Манасевич Осип Моисеевич, врач Каменец-Подольской мужской классической гимназии 1877-1879 и с 1892-1911, 16.10.1836 года рождения, вероисповедания иудейского, из евреев Ковенской губернии. Окончил императорский Киевский университет Св. Владимира со степенью лекаря в 1861 году. Умер на службе 26.06.1911.Ему было 75 лет

По памятным книгам Подолии я выяснила,что у  него был сын,тоже врач Манасевич Юлий Иосифович(Осипович)он прибл. 1850-1860г
По военным документам г.Вологда я выяснила ,что в 1943 году  умер по болезни врач  1 ранга эвакогоспиталя 442  Манасевич Александр Юльевич 1886г.р.

Ещё несколько недель назад я не знала как правильно пишется фамилия(Манасевич или Манусевич), а теперь столько много узнала. Я не занималась генеологией,но эта тема захватила меня целиком. До сих пор не могу собрать мысли в кучу и правильно сформулировать свои чувства и вопросы.
Но очень хотелось бы узнать имена других Манасевичей ,живших приблизительно в те времена в Каменце. (Мне нужно найти  братьев  Иделя  1900г  и если получится проследить  эту линию от Осипа ,что поможет более детально разобраться,что тогда произошло в 1941).  Я обращаюсь за помощью ко всем,кто чем только может помочь:просмотреть метрические книги, информацией или советом куда обратиться.Заранее благодарна Вам за любую информацию и помощь.
Друзья!Рассказывайте своим детям о Войне  и трагедии Холокоста,чтобы это никогда больше не повторилось! Удачи , счастья  и  Мира Вам!!!!!!!

[Олег Будзей]

МАНАСЕВИЧ Юлій Йосипович (1868, Кам'янець-Подільський — 22 липня 1958, Кам'янець-Подільський) — заслужений лікар УРСР (надано 30 листопада 1946). Працював шкільним лікарем 1899—1914, в армії 1914—17, головним лікарем і консультантом дитячої поліклініки 1924—58.

Про нього в місцевій газеті:
* Указ Президії Верховної Ради УРСР // Прапор Жовтня. — 1946. — 5 грудня. — С. 1.
* Заслуженому лікареві Української РСР Ю. Й. Манасервичу // Прапор Жовтня. — 1946. — 8 грудня. — С. 1.
* Манасевич Юлій Осипович: [Некролог] // Прапор Жовтня. — 1958. — 23 липня. — С. 4.

[Олег Будзей]

Детальніше із моєї статті у Вікіпедії:

Юлій Манасевич народився 20 вересня 1868 року в Кам'янці-Подільському в сім'ї лікаря. Його батько Йосип Мойсейович Манасевич закінчив медичний факультет Київського університету, в 1877—1879 та в 1892—1911 роках працював лікарем у Кам'янець-Подільській чоловічій гімназії.

1887 року Юлій Манасевич закінчив Кам'янець-Подільську гімназію. Про ці роки він згадував так: «Це були важкі роки мого життя. Я намагаюся згадати щось приємне — і не можу. В пам'яті залишилися лише незаслужені обра́зи, покарання. Гімназія була школою знущання над дітьми. Учнів карали за провину та без провини. Садили в карцер на 24 години й давали тільки хліб, сіль і воду, брали під арешт. Учитель грецької і латинської мови Федір Георгійович Чехак любив висміювати учнів, висліджував неуважного учня, несподівано викликав його та призначав арешт. Осбливо уїдливим був інспектор гімназії Олександр Павлович Пучковський, який грубо обзивав учнів. Досить було його підозри, щоб учень опинився в карцері. З його примхи, без жодних підстав, я не раз проводив у карцері 12, а то й 24 години. Мій батько був лікарем гімназії — і це допомогло мені закінчити гімназію з оцінкою 5 з поведіки. Я був щасливий, коли зняв із себе остогидлу форму гімназиста».

Юлій Манасевич вступив на медичний факультет Харківського університету. 1894 року спалахнула епідемія холери в Криму. Адміністрація університету направила туди групу студентів-медиків, серед яких був і Манасевич. Невдовзі епідемію було ліквідовано. Після місячної перерви цю ж групу студентів направили в Харківську губернію, де епідемія холери охопила більшу частину губернії. Обслуговуючи хворих, студент Манасевич сам захворів на холеру. Після тримісячного лікування видужав і повернувся в університет.

1896 року, після закінчення університету, Манасевич приїхав у Кам'янець-Подільський. Тут він півроку працював терапевтом у губернській лікарні.

Мріючи вивчитися на дитячого лікаря, 1897 року Манасевич поїхав на удосконалення з педіатрії до відомого російського професора Нила Філатова. Але, оскільки Манасевич був євреєм, йому на дали дозволу проживати в Москві. Тож для набуття нових знань і практичного досвіду Манасевич поїхав за кордон. У Відні він стажувався з терапії у професора Германа Нотнагеля — відомого фахівця з внутрішніх хвороб. Близько року він штудіював дитячі хвороби у професорів Манті та Відергофера.

1899 року Манасевич повернувся в Кам'янець-Подільський.

Працював шкільним лікарем (1899—1914), в армії (1914—1917), головним лікарем і консультантом дитячої поліклініки (1924—1958).

24 серпня 1946 року в Кам'янці-Подільському урочисто відзначили 50-річчя трудової діяльності лікаря-педіатра Юлія Манасевича. На честь ювілею обласний відділ охорони здоров'я преміював 78-річного лікаря путівкою на курорт і грішми (2000 карбованців).

30 листопада 1946 року Юлієві Манасевичу надано звання «Заслужений лікар Української РСР».

Помер Юлій Манасевич 22 липня 1958 року на 90-му році життя. Поховано в Кам'янці-Подільському на Руськофільварецькому кладовищі.

[Олег Будзей]

І ще з однієї моєї статті - про будинок Манасевича:

Напередодні Першої світової війни, як повідомляє Олександр Прусевич, будинок під пеліканом (тоді він мав №43) на південній стороні Центральної площі Старого міста (не зберігся, розібрано після Другої світової війни) належав докторові Манасевичу. Юлій Манасевич (1868 - 1958) - легенда кам'янецької медицини. Його батько Йосип Мойсейович закінчив медичний факультет Київського університету, працював лікарем Кам'янець-Подільської гімназії. Син пішов стежиною батька: 1896 р. закінчив медичний факультет Харківського університету. Юлій Йосипович працював лікарем при Кам'янець-Подільському двокласному міському училищі, а під час Першої світової війни був особистим лікарем генерала Олексія Брусилова. У 1924-1958 рр. Юлій Манасевич працював головним лікарем і консультантом Кам'янець-Подільської дитячої поліклініки. 30 листопада 1946 р. йому - першому з кам'янецьких лікарів - надали звання заслуженого лікаря УРСР. За даними Євгена Мазурика, 1927 р. сім'я Манасевича купила дім на вулиці Петровського (нині Лесі Українки - біля військкомату), тож переїхала туди зі Старого міста. Старожили ще пам'ятають, як Юлій Йосипович на бричці із запорошеним конем виїжджав на виклик до хворих дітей, як після подолання хвороби рекомендував "фрес-рецепт" (що означало: головне тепер - добре харчування). Помер 90-річний лікар, повертаючись додому з роботи.

[Ludmila]

Знаю, по розповідям батьків, що лікар  Манасевич спас мою сестру від сліпоти в 1948 році. Батько згадував його як людину надзвичайно добру і чуйну.
 

[dielle]

Здравствуйте Олег и Людмила!Я сердечно благодарю Вас за такие теплые слова о моих предках.У меня вся жизнь разделилась на  до получения этого письма и после.Когда вышло объявление о розыске адресатов в Днепропетровске двре молодых людей Дима и Таня по справочной находили всех Житомирских и обходили их.На музей я вышла сама, о ребятах я узнала случайно,но эти люди стали мне как родные.С письма я узнала,что до войны они жили на улице Кирова дом 21.Так стояло на конверте. Существует ли ешё этот дом?Мне очень хочется приехать в Каменец,поэтому я собираю всю информацию и возможно кто-то остался там из родственников.Я очень рада ,пусть пока заочно, познакомиться с Вами.Ещё раз спасибо за Ваши теплые слова.(Я опять плачу,хоть обещала своим родным и друзьям не плакать,проплакав больше месяца).Я слышала,что архив сгорел,но возможно есть какие-нибудь пути узнать о Манасевичах после Юлия и возможно есть кто-то в Каменце.Мне очень важно Ваше мнение.Я буду рада и благодарна любой информации о Манасевичах.Спасибо и очень надеюсь на скорую встречу.Вита

[dielle]

Я живу далеко,но с каждым днем меня все больше тянет в Каменец. И я обязательно приеду.Мне очень нужнаВаша  помощь,дорогие жители Каменца.Мои предки жили на улице Кирова дом 21.Мне ребята написали на форуме,что это старый город и там сейчас находится БТИ,но это дом 14.Я хотела бы знать или созранился дом 21(улицу переименновали)?Посоветуйте пожалуйста где можно остановится на 3-4 дня?Где я могу получить информацию о манасевичах на рубеже 19 и начала 20 века?И разумеется я привезу с собой это письмо и я думаю.что Вам будет интересно прочитать его. Если у Вас есть интерес,то оставьте свои телефоны и мы все  встретимся. Буду благодарна за любую помощь.Вита  dielle-3@rambler.ru

[Luiram]

Я каждый день хожу по этой улице, но никогда не интересовалась номерами домов. Насколько мне известно, там последний непарный номер был 17. В понедельник буду идти и обязательно посмотрю, что там и как с 21 номером

[GROMOZEKA]

нема 21 номера! вже дивився!

[dielle]

Спасибо Всем за желание помочь.Может кто-то из бабушек и дедушк помнит за портных Манасевича Иделя и его жену Этю?Если дом снесли,то что-то есть на этом месте?По информации" Помер Юлій Манасевич 22 липня 1958 року на 90-му році життя. Поховано в Кам'янці-Подільському на Руськофільварецькому кладовищі." Но ведь кто-то же должен был остаться из потомков и ухаживают за могилой?  Существует ли в Каменце день памяти ?Как можно получить информацию и где?Спасибо Вам ещё раз за помощь.Помогите пожалуйста!!!!

[Fighter]

Скорее всего нумерация поменялась. Ведь № 21 был ещё в довоенное время... Теперь вполне возможно, что этот дом № 14.

P.S. Номер нашего дома за 30 последних лет уже 3 раза меняли. А тут, сами понимаете, война... количество домов сократилось - нумерация соответственно уменьшилась... Но это ещё не означает, что такого дома уже нет!

[dielle]

Мне написали ,что в дома 14 сейчас БТИ.Может там есть информация по нумерации?Бабушка рассказывала,что в доме был чердак и она там кушала вишню.Конечно- же все перестраивали...Ребята!Может кто-то помощь с Русскофильварецким кладбищем?де похоронен Манасевич Юлий Осипович и кто ухаживает за могилой?

[Elena]

На этом кладбище не у кого узнать. Оно почти заброшенное. Многие могилы вообще заросли и сравнялись с землей.

[Ludmila]

Да, но администрация там есть.  Рабочих иногда видно. У меня дедушка там похоронен, поэтому знаю. К сожалению, я в городе не живу, бываю наездами. Вот следующий раз планирую быть перед Пасхой. Если до того времени никто ничего более конкретного не скажет, постараюсь найти могилу.  Ну а поминать ходят на след. день после Пасхи и на Троицу.

[georg]

 

БТІ  м.Камьянець-Подільський
Робочі дні: Пн.-Пт.
Робочий час: 8:30-17:00 (16:00)
Вихідні:  Сб.-Нд.
Тел.:
Начальник: 2-55-23
Реєстратори: 2-32-11
Бухгалтерія: 2-10-33

Крім того, дані по  старій нумераціїї можуть бути в НІАЗі - і план міста початку минулого сторічча теж

[dielle]

Спасибо всем за отклики.Простите,а что такое НИАЗИ и если можно адрес.Я попробую туда позвонить или написать.Проблема в том,что ответят ли они?Душой,я бы приехала как говорят ещё вчера,но не выйду же я на улицу и начну спрашивать прохожих?Поэтому и обращаюсь за помощью к грамотным людям на форуме.И вообще я считаю,что из уст в уста передается значительно больше,чем хранится в каких-то там архивах.И ещё одно размышление: до 1958 г в детской поликл.работал Юлий Осипович.Есть ли смысл обратиться в отдел кадров или архив этой поликлин. о поднятии личного дела?Может кто-то из Ывс,мои дорогие форумчане,работает там или знакомые?Благодарю за помощь.

[dedushka_Ho]

Н - национальный
И - историко
А - архитектурный
З - заповедник

[Elena]

Есть архив, обращайтесь!

[georg]

я считаю,что из уст в уста передается значительно больше,чем хранится в каких-то там архивах.

Угу. тому є сенс пробити, де зараз сусіди Манасевича, можливо знайдеться хтось з його учнів (їм зараз по 70-75, якщо такі лишились )

[dielle]

Выяснила,что их могли помнить  семьи Грабовские и Затонские.Может кто-то имеет связь с этими семьями?Спасибо.