Ушла в другую страну...

[Elena]

georg, с мовою все в порядке. Я другое имела в виду. Приведите мне примеры современной поэзии такого же масштаба, как было у Окуджавы, Вознесенского, Рождественского, Евтушенко, Казаковой, Ахмадулиной. Их знал не только СССР, но и далеко за пределами. Я говорю о масштабе творчества.

[nik?-nik!]

2Elena:
меня вряд ли в эту тему можна "запустить" - не силен в поэзии
но Ваше "все пропало, все пропало!" я не принимаю - если "запустить" сюда
истинных любителей современной поэзии, уверен, они без проблем приведут строки достойных ее представителей.

[Luiram]

Луррамка, со всей моей увагой к тебе..... Это - Цветаева..... Так можно и до Маяковского добраться, а это - совсем не то, что нам долбили в школе, это тончайший человек! Я имела в виду плеяду 60-70-х годов!!!!

Да вообще-то я восприняла эту тему как реквием по ушедшему поэту, а не как поиски замены золотому и серебряному веку, потому в память поэта - стихи Цветаевой...так вижу...

[Elena]

Ты, моя, золотая! А я тут пытаюсь доказать, что нет сейчас поэтов с таким именем! Люблю тебя!

[Elena]

Приведите хоть один достойный ответ!

[Elena]

georg

[Elena]

Луирам, ты - прелесть!  Но я о могуществе слова!, я о наших поэты, ено под средствами, которые не позволяют мне просто умереть.( Карпухи, и все остальные- кыш, слава богу, что еще живуЙ А это тема..., анекдот!)))

[Elena]

Ты, же умная девочка, приведи мне пример хотя бы Вознесенского на теперешний лад!

[Elena]

Там, начала тему про то, что нельзяя зауикливаться только на Каменце и его проблемах! Хотя, Вы сделали многое!9хотяяяяяя бы по уборке каньона)!!!!!!!!!!!!!!! Прихожу на форум от боли спасаясь, а тут, некоторые достают. хотя, иХ ПРАВДА!

[Elena]

болит.сПАТЬ НЕ ОГУ. лУИАМКА, УТ У АС СППОР: ПРВЕДИ КОГО-ТО СОВРМЕННОГО, ДОСТОЙФГОГО ВСЕХ ТЕХ, О КОМ Я ПИСАЛА! Как-то стремно отдавать детей неведомо кда. а ТУТ  -ПРОВЕРЕНО! ээХ.......................... жЕЛАЮ, ЧТОБЫ У НИКОГО НИЧЕГОНЕ БОЛЕЛО! сПАТЬ!)))))

[georg]

Георг пока шо понять не годен -

ПОКА украинсая ек стала междунпародной и сердцсещемящей, увы

це про поезію чи про мову?
Кстатє може я непродвінут чи шо, но Костенко мене таки торкає більше ніж Ахмадуліна... не так шоб на пам'ять вчити, але тим не менш

[Elena]

Выложите стихи - бедем думать, размышлять.

[Elena]

По ночам берет адская боль, ссори за ляпс в основеном Вас  это не касается!

[Elena]

Джлрж, выведите хоть одного автора грандиозного стихотворения! Который был бв известен за пределами УКраины!

[UA]

Ліна Костенко

А затишок співає, мов сирена.
Не треба воску, я не Одіссей.
Вже леви ждуть, і жде моя арена.
Життя, мабуть,— це завжди Колізей.

І завжди люди гинули за віру.
Цей спорт одвічний віднайшли не ми.
Тут головне — дивитись в очі звіру
і просто — залишатися людьми.

Коли мене потягнуть на арену,
коли на мене звіра нацькують,
о, я впізнаю ту непроторенну
глупоту вашу, вашу мстиву лють!

Воно в мені, святе моє повстання.
Дивлюся я в кривавий ваш туман.
Своїм катам і в мить свою останню
скажу, як той найперший з християн:

— Мене спалить у вас немає змоги.
Вогонь холодний, він уже погас.
І ваши леви лижуть мені ноги.
І ваши слуги насміялись з вас.

[UA]

БОРИС ОЛІЙНИК
ПІСНЯ ПРО МАТІР

Посіяла людям
    літа свої літечка житом,
Прибрала планету,
    послала стежкам споришу,
Навчила дітей,
    як на світі по совісті жити,
Зітхнула полегко -
    і тихо пішла за межу.
- Куди ж це ви, мамо?! -
    сполохано кинулись діти.
- Куди ви, бабусю? -
    онуки біжать до воріт.
- Та я недалечко...
    де сонце лягає спочити.
Пора мені, діти...
    А ви вже без мене ростіть.
- Та як же без вас ми?..
    Та що ви намислили, мамо?
 - А хто нас, бабусю,
    у сон поведе по казках?
- А я вам лишаю
    всі райдуги із журавлями,
І срібло на травах,
    і золото на колосках.
- Не треба нам райдуг,
    не треба нам срібла і злота,
Аби тільки ви
    нас чекали завжди край воріт!
Та ми ж переробим
    усю вашу вічну роботу, -
Лишайтесь, матусю.
    Навіки лишайтесь. Не йдіть.
Вона посміхнулась,
    красива і сива, як доля,
Змахнула рукою - злетіли увись рушники.
«Лишайтесь щасливі», -
    і стала замисленим полем,
На цілу планету,
    на всі покоління й віки.

[nik?-nik!]

UA 
 

[skarlet]

Василь СИМОНЕНКО

***

Ти знаєш, що ти — людина?
Ти знаєш про це чи ні?
Усмішка твоя — єдина,
Мука твоя — єдина,
Очі твої — одні.

Більше тебе не буде.
Завтра на цій землі
Інші ходитимуть люди,
Інші кохатимуть люди —
Добрі, ласкаві й злі.

Сьогодні усе для тебе —
Озера, гаї, степи.
І жити спішити треба,
Кохати спішити треба —
Гляди ж не проспи!

Бо ти на землі — людина,
І хочеш того чи ні —
Усмішка твоя — єдина,
Мука твоя — єдина,
Очі твої — одні.


ЛЕБЕДІ МАТЕРИНСТВА

Мріють крилами з туману лебеді рожеві,
Сиплють ночі у лимани зорі сургучеві.

Заглядає в шибку казка сивими очима,
Материнська добра ласка в неї за плечима.

Ой біжи, біжи, досадо, не вертай до хати,
Не пущу тебе колиску синову гойдати.

Припливайте до колиски, лебеді, як мрії,
Опустіться, тихі зорі, синові під вії.

Темряву тривожили криками півні,
Танцювали лебеді в хаті на стіні,

Лопотіли крилати і рожевим пір'ям,
Лоскотали марево золотим сузір'ям.

Виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу,
Виростуть з тобою приспані тривоги.

У хмельні смеркання мавки чорноброві
Ждатимуть твоєї ніжності й любові.

Будуть тебе кликать у сади зелені
Хлопців чорночубих диво-наречені.

Можеш вибирати друзів і дружину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину.

Можна вибрать друга і по духу брата,
Та не можна рідну матір вибирати.

За тобою завше будуть мандрувати
Очі материнські і білява хата.

І якщо впадеш ти на чужому полі,
Прийдуть з України верби і тополі.

Стануть над тобою, листям затріпочуть,
Тугою прощання душу залоскочуть.

Можна все на світі вибирати, сину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину.

    * * *

Я тобі галантно не вклонюся,
Комплімента зроду не зліплю,
Тільки в очі ніжні задивлюся,
В них свою тривогу утоплю.

І коли химерною габою
Спеленає землю довга ніч,
Довго серце тужить за тобою,
Довго сон мені не йде до віч.

Довго білі таємничі крила
Обвивають маревом видінь,
І стоїш ти крихітна, і мила,
І прозора, мов ранкова тінь.

І палають, ніби стиглі вишні,
Владно підкоряючи собі,
Губи неціловані і грішні,
Очі божевільно голубі.

[Luiram]

Ліна Костенко

КОРЕКТНА ОДА ВОРОГАМ
Мої кохані, милі вороги!
Я мушу вам освідчитись в симпатії.
Якби було вас менше навкруги,—
людина може вдаритись в апатію.

Мені смакує ваш ажіотаж.
Я вас ділю на види і на ранги.
Ви — мій щоденний, звичний мій тренаж,
мої гантелі, турники і штанги.

Спортивна форма — гарне відчуття.
Марудна справа — жити без баталій.
Людина від спокійного життя
жиріє серцем і втрачає талію.

Спасибі й вам, що ви не м’якуші.
Дрібнота буть не годна ворогами.
Якщо я маю біцепси душі —
то в результаті сутичок із вами.

Отож хвала вам!
Бережіть снагу.
І чемно попередить вас дозвольте:
якщо мене ви й зігнете в дугу,
то ця дуга, напевно, буде вольтова.

[Kapnyxa]

Наталія ГОРІШНА

ЛІТО

Розпашіле від роботи Літо,
Вдягнене в уквітчаний кептар,
Обережно, щоб не захмеліти,
В келишки дзвіночків ллє нектар.

На смарагди трав обруси стеле,
Частування вмощує ладком
І краї ромашкових тарелей
Посипає золотим пилком.

На гостину позлітались бджілки,
Джмелики туди-сюди снують
І куштують з кожної тарілки,
І чаклунство новолітнє п’ють.

           
ТРІОЛЕТИ


Така несправжня заметілька!
Такий мережаний крутіж!
Хоч зір пишнотами потіш,
Така несправжня заметілько!

Бо снігу того – аніскільки,
Заледве вистачить на вірш…
Така несправжня заметілька!
Такий мережаний крутіж!

          *  *  *

Як дівчинка. – Так хочеться зими,
Що вирізаю із фольги сніжинки.
Чи хатніх справ нема в цієї жінки?
Як дівчинка. Так хочеться зими

З морозами, з вертепами, з саньми,
Із пахощами справжньої ялинки...
Як дівчинка. – Так хочеться зими,
Що вирізаю із фольги сніжинки.



ПАМ’ЯТІ БЕЛЛИ АХМАДУЛІНОЇ

– Навіщо ще одна зима,
Даремні втрати?
Пішла в той світ, де вже нема
Чого ридати.

В житті зіграла власну роль
Тендітна Белла.
«Сором’язливий мій герой…» –
І без партнера.

...Сніг налипав до шин, до скла
І танув слізно.
«Швидка» її не довезла.
Живою, звісно.

На кладовищі місць катма,
Тут Окуджава.
Тепер доспорять, чи обман
Посмертна слава.

[Xen]

Українська, моя рідна, літератури прочитав сотні книжок, но вибачте цього не зрозумів...

"На смарагди трав обруси стеле,
Частування вмощує ладком"

Може поетам потрібно бути трохи попростіше?

[Elena]

Спасибо всем........
кто написал по-украинскию мОжет это сближает.но Хсен был прав с его въедливостью. как то, что прозвучало перевести7 я серьезно?

[Elena]

не о том говориим. ушла целая плеяда ярких звезд мирового масштаба.

[georg]

Ну да. Спочатку сама задала питання

"Золотой" век ушел, ушел "Серебряный" Дальше что?

Потім попросила матеріал на розгляд

Выложите стихи - бедем думать, размышлять.

А тепер сама ж заявляє шо

не о том говориим.

Де логіка?  
 

[Debris]

Женщины... 

[Kapnyxa]

вибачте цього не зрозумів...

"На смарагди трав обруси стеле,
Частування вмощує ладком"

Трав изумруды скатертями стелет,
И ладно мостит угощенья...

Для мене було не зовсім ясно тільки одне слово - "обруси". Виявляється,  це старовинна українська назва скатертини. Мені цікаво дізнаватись чогось нового у рідній мові. 

[skarlet]

Трав изумруды скатертями стелет,
И ладно мостит угощенья...

Карпухо, здається, ближче до змісту буде так:
На изумруды трав скатерти стелет,
И ладно мостит угощенья.

Елена, останнім часом пішло багато чудових і надзвичайно талановитих людей. Це дуже сумно. Але життя не зупиняється. Прийдуть нові люди, з’являться нові імена. Після смерті Лесі Українки теж певно багато хто пророкував: разом з поетесою померла ціла епоха, більше таких, як вона не буде. Таких справді більше не було, але з’явилися Ліна Костенко, В.Симоненко, В.Стус. І сьогодні є багато молодих поетів, імена яких ще прогримлять згодом: і українських, і російських.

[Kapnyxa]

здається, ближче до змісту буде так:

Як на мене не суттєво. 

[nik?-nik!]

зате суттєвим є те, що життя не зупиняється i молодi таланти з'являються на мiсцi тих, хто пiшов в iншу краiну...