Українська література

[Kapnyxa]

Чего там спрашивать. Все - за  

[Graf]

Тагда UA тебе и карты в руки!

С надеждой www.kam-pod.net

[UA]

Ну все, домовились. 
Якщо все пройде по плану, то залишається одне питання - як підписувати? "Для форумців www.kam-pod.net"?

[Graf]

Це питання до Адмінів

ИМХО "Для Буккросингу на www.kam-pod.net"

[skarlet]

Почала читати "Записки..." Ліни Костенко.
Десь Граф вище, здається, писав, що герой виглядає нереально. Мені теж так здалося. Я не вірю герою, я бачу не інтелігента-очкарика, а добру чутливу жінку.
Не можу сказати, що твір мені дуже подобається. Цікаво читати, подобається вміння концентрувати думку в кількох ємних словах (це поети вміють). Не подобається безпросвітний песимізм і безапеляційний вирок суспільству.  

Якщо поезія Ліни Костенко особисто мене "чіпляє" з перших рядків, то з її прозою у мене так не склалося...

[@]

   Яркого впечатления от прочтения не получила, много пессимизма и безысходности в произведении, но дочитала до конца, потому что все надеялась увидеть свет в конце туннеля. "Записки..." отнесла бы скорее к художественно-публицистическим заметкам из дневника, чем к роману.
  Вот цитаты из «Записок..», которые мне понравились и они актуальны спустя 10 лет, с того момента, как:

- " У нас було відчуття, що ми входимо у новий вимір Історії."

- " Суспільство мало того, що хворе, воно ще й виразно плебейське. Насамперед воно хоче хліба і видовищ."

- " Тільки наші життя, очевидно, нічого не варті."

- " Життя нудне й безпросвітне. Телевізор хоч не вмикай. У парламенті скаженіють шовіністи, брунькуються фракції, сповзають у водевіль патріоти. Кількох депутатів стабільно немає у сесійному залі, вони сидять деінде."

- " Важко належати до такого народу. Націю запрограмували на безвихідь."

- " Закономірно. Коли починається смерть культури, настає культура смерті."


- " Мене теж пориває виступити. Я маю що сказати. Але коли я побачив, хто виникає на тій сцені біля нашого лідера, я передумав. Щойно ж їли з рук тієї злочинної влади, приймали звання й нагороди, а вже переметнулися, вже вони тут. А що, коли ця сцена не що інше, як подіум, а всі вони поп-моделі, діджеї суспільної свідомості? Я ж не знаю, хто їм замовив музику, хто на який здатен кульбіт. Може, для них це шоу, акробатичний трамплін до влади. Ми повстали, а вони імітують. Може, й ці помаранчеві прапори, і стрічки, й шалики лише продукт політтехнологій, психологічно вивірений дизайн.
   І взагалі помаранч — це не наш овоч (лізе в голову: бананова республіка, Оранжева республіка). Наш прапор кольору поля і неба, за нього віддавали життя кращі люди всіх поколінь. І якщо вже нас не стає боротися під нашим національним прапором, якщо нам потрібен цей форс-мажор...
   Але я відігнав цю думку. Я хотів їм вірити.
   Всі хотіли."

- " Потроху міняється тональність Майдану, примовкає «Плач Єремії», пісні героїчні, стрілецькі й народні. Зникає дух опору, пафос протистояння, саркастичний національний бурлеск. І ось уже премила російська пісенька, знайома ще з радянських часів, починає домінувати над Майданом — «Оранжевые дяди, оранжевые тети, оранжевый верблюд!». Це вже як лейтмотив Майдану, як його позивні. А що вона російська, то ми ж не якісь націоналісти, ми прихильні до всіх народів. Ми добрі, ми великодушні, ми коли перемагаємо — даємо перемогти нас."

- " Просто в мого покоління ще є відчуття змарнованого життя, а в цього, можливо, вже не буде. А втім, хтозна. Кожному поколінню сняться свої кошмари."

[105]

Поэтесса Лина Костенко завершила работу над двумя новыми книгами – «Чернобыльские повести» и второй частью романа «Записки украинского самасшедшего»

http://focus.ua/culture/175985

Життя рухається швидше, ніж ми за ним встигаємо

[105]

" Просто в мого покоління ще є відчуття змарнованого життя, а в цього, можливо, вже не буде. А втім, хтозна. Кожному поколінню сняться свої кошмари."

На наше покоління ще вистачить кошмарів У 30-річних уже за плечима совок, пєрєстройка, розвал Союзу, схожий на кінець світу, кучмізм, крах Помаранчевих надій...

Як каже Ліна Костенко, "У нас відлік часу від поразок до катастроф"...

[Graf]

Камрад UA где?

И обязательно репортаж с места событий!!!! 

Ждем....

[UA]

[UA]

Тепер залишилося знайти спосіб безкоштовної доставки книги в Кам'янець-Подільський. Гроші за книгу не потрібно давати, краще перекажіть гроші на зйомки фільму за книгою.

Одержувач: Шкляр В.М.
Банк: Приватбанк
№ р/р 26202601729257
МФО: 305299
ЄДРПОУ: 14360570

[Graf]

 

[Kapnyxa]

Гроші за книгу не потрібно давати, краще перекажіть гроші на зйомки фільму за книгою.

и уважуха!
Але на фільм ми точно не назбираємо. Хіба кожен по краплиночці.

Тепер залишилося знайти спосіб безкоштовної доставки книги в Кам'янець-Подільський.

Якщо є можливість відправити перевізником - це буде коштувати приблизно 10 грн. За рахунок отримувача.

[UA]

Повідомлення переніс в тему "Василь Шкляр".

[Graf]

ИМХО история с продолжением.

Открою тут новую тему

[UA]

Анатолій Крим
"Бенкет шакалів над розтерзаною українською літературою"
http://culture.unian.net/ukr/detail/191011

Мишача істерія «протестувальників» проти романа Василя Шкляра «Чорний Ворон» гідно продовжила традиції «фаллопошуку» в сучасній українській літературі. Спадкоємці Валуєва укотре оголосили світові: ніколи в Україні не буде нічого українського, і рівень української культури, вкарбований в усі телеканали країни образами співучого ректора і зоряного трансвестита, що косить під хохляндського месію, став державним еталоном «художності», порушувати який не дозволено нікому.

Що ж до граду звинувачень, то, по-перше, у мене виникла величезна підозра, що переважна більшість викривачів роман не читали і відповідно до радянської традиції гуртом крикнули: «Але засуджуємо»! А не читали вони тому що, по-перше, не знають мови, якою написаний роман, а по-друге, тому що вся їх, вибачте на слові, «ідеологія» стоїть на двох тезах: щоб суспільство забуло про існування «мови», якою можна створювати добротну літературу, а вже якщо не виходить заборонити писати українською книжки, то бити і топтати ногами все, що виходить за рамки хуторянства і жлобства.

[Graf]

http://culture.unian.net/ukr/detail/191011

где надпись?
ОСТОРОЖНО СПОЙЛЕР!!!

Це сцена, коли...

[UA]

Не зрозумів.

[Graf]

Спойлером (от англ. spoiler — портящий, прерывающий, яп. ネタバレ) в интернетах обычно называют информацию, раскрывающую сюжетные подробности какого-либо художественного произведения. Нередко дальнейшее знакомство с произведением после прочитанного спойлера становится бессмысленным и скучным занятием.

На большинстве интернет-форумов спойлеры предусмотрительно скрывают путем заключения текста в особые тэги (например, [spoiler]спойлер[/spoiler])

Спойлера это типа: Убийца - садовник, Дарт Вейдер - отец Люка, В фильме «Пила 1» маньяк прикидывается трупом, лежащим на полу и т.д и т.п.

[UA]

Зрозумів. 
Але це лише цитата, маленька частина, написана в рекламних цілях, ну щоб зацікавити перейти до всієї статті. Хто ж рекламу ховає?

[Graf]

Але це лише цитата, маленька частина, написана в рекламних цілях, ну щоб зацікавити перейти до всієї статті.

Так СПОЙЛЕР в самой статтье:

...Я кажу про художню цінність роману, бо ніхто з критиків – навіть тих, хто прийняв роман на ура – не відзначив зворушливу сцену, рівної якій я не пригадую в українській літературі всього двадцятого сторіччя. Це сцена, коли...

Я так понял одна из ключевых (ключевая) сцена.

Дальше я не читал

[Graf]

Случайно(?) перепутав книги магазин прислал мне книжку "Як козаки Кавказ воювали. Щоденник сотника Устима". УНСО в Грузії".


Решил посмотреть чё за книга, и ВОТ:
Що читаємо? Мемуарно-документальне видання "Як козаки Кавказ воювали. Щоденник сотника Устима" (Київ, видавництво "Зелений пес", 2009). Автор - один із командирів УНА-УНСО Валерій Бобрович, який брав участь у військово-політичному конфлікті між Росією та Грузією на початку 1990-х років.

Що цікавого? "У цій книзі діють реальні герої, всі події записано з перших вуст, лунають реальні, а не бутафорські постріли, ллється справжня кров". Видання подібного типу прийнято читати з похибкою на фантазію та кругозір оповідача.

Сам автор чудово це усвідомлює. Коли один із бійців розповідав йому про втрати противника - "700 осіб", Бобрович іронізує, що до таких спогадів треба застосовувати коефіцієнт 0,1.

...Поради часто подаються в алегоричній формі - "У бою ви повинні бути непомітними та небезпечними, як граблі в траві".
...Сотник "Устим" описує воєнні пригоди та друзів такими, якими вони були. Іноді - доволі кумедними. Стрілець "Шаміль" "боявся болю, боявся смерті, боявся до кольок у животі. Але найбільше боявся, що хтось про це дізнається. Щоб приховати свої емоції, він здатен був на будь-які героїчні вчинки".

Більшість українців мали мінімальний воєнний досвід, але були свідомі та дисципліновані. Грузинська ж армія не була готовою для серйозного спротиву російським окупантам. Менталітет такий: "Ми вже розуміємо, що окопи треба копати, але подолати себе несила".

Однієї ночі український вартовий підстрелив грузинського вояка, який відмовився назвати пароль і погрожував... надерти вуха. Комбат Вахтанг Кілаурідзе навіть засмутився, коли дізнався, що куля пройшла через плече по дотичній - "Шкода. Якби убив, могли б дисципліну підтягнути. А то лазять п'яні по ночах без діла".

"Арго" довелося забезпечувати таємний перехід міліцейського батальйону - "до двохсот багнетів" - на абхазький бік річки Гуміста. Але, коли ці "вояки" залишилися на самоті - розпалили багаття й повечеряли з горілкою, наприкінці ще й випадково всадили кулю в свого командира, який обходив пости. Гомоніли так, що через річку було чути їхню п'яну лайку.

...В іншому місці, здобувши позиції абхазів, знайшли пораненого в ноги юного кулеметника. Він затулився руками і благав грузинського офіцера - "Не вбивай мене, брате!". На що той нахилився, підняв його на руки і з сумом сказав - "Потрібна була війна, щоб ти зрозумів, що ми брати"...

...В тому злощасному бою постраждали кілька українців. Їх відвезли до Тбілісі й поклали до лікарні. Шефство за пораненими взяло на себе "Об'єднання українок Грузії", яке тоді очолювала Леся Гонгадзе, мама відомого журналіста. Потім домовилися про продовження лікування в київському військовому шпиталі, але там відмовилися їх прийняти, посилаючись на заборону СБУ.

...Сотнику "Устиму" довелося кілька місяців переховуватися в Беларусі, але його взяли, коли повернувся додому. Відсидів кілька місяців на Лук'янівці.

Фраза. "У бою потрібен не безшабашний героїзм, що межує з істерією, а мужність, не безрозсудство, яке може поставити під загрозу життя твоїх товаришів, а відвага, не скажена лють, а здоровий мисливський азарт".

Я решил книгу оставить. Пока, конечно, не прочитал. Поэтому своих мыслей не пишу.

[Dajotmetlers]

Українська література, на мій погляд, одна з найбагатших в світі !

Визвольно-національний дух поетів доби повалення кріпацтва викликає неабияке захоплення !!!

Тарас Шевченко, Іван Франко, Леся УКРАЇНКА - великі люди, читаючи вірші яких розумієш, як треба по-справжньому любити свою батьківщину та не піддаватися на провокації збоку ворога !

Низький їм уклін, честь та хвала ! 

[Graf]

"Хронос" Тараса Антиповича - футурологічний роман із винятково ефектним сюжетом і прискіпливо-болісним поглядом на світ найновіших технологій та
одвічних людських спокус. Сам автор зізнається, що його книга - із подвійним дном. Окрім фантастичного екшну, читач побачить алюзії до українських реалій.
Роман входить у ТОП-5 найкращих книг за версією рейтингу "Книжка року ВВС 2011"

2040-й рік. Новий науковий винахід - хрономат - кардинально змінює долі людей. Цей невеличкий пристрій здатен «переливати» час від донора до того, хто його потребує.
Професор Койфман, що винайшов хрономат, демонструє його дію в прямому ефірі, змінюючи вік власному асистентові. З цього часу це відкриття починають використовувати в медицині, косметології... Але людська жадібність, ненаситність та одвічні мрії про безсмертя беруть верх над благими цілями.
І хрономат перетворюється на зброю для вбивства. Біологічний час «висмоктується» з людей прямо в громадських місцях, його крадуть у беззахисних дітей, які за кілька хвилин старіють та помирають... Владу має той, хто має час, він не боїться смерті, не вірить у Бога...

Я пока не прачёл, но думаю купить... может кто читал и отсоветует?

[Graf]

7 Київський Весняний книжковий ярмарок МЕДВІН пройде 5-7 квітня в КиївЕкспоПлазі, павільйон 3, вхід К (вул. Салютна, 2-Б, ст.м. Нивки)

РОЗВІРТУАЛІЗАЦІЇ – спілкування письменників з друзями із Facebook наживо.

Розвіртуалізація це:

– це можливість познайомитися з віртуальним другом-письменником в реальності;

– це столик у Літкав'ярні, за яким ви зможете поспілкуватися з письменником чи одразу декількома під час Весняного книжкового ярмарку МЕДВІН 5-7 квітня;

– це спеціальні ціни на книжки для друзів, тих, хто хоче дружити або підписався на оновлення на Facebook;

– а для тих, хто не буде в Києві 5-7 квітня – можливість замовити книжки друга-письменника за спеціальною ціною через інтернет.

У програмі Розвіртуалізації беруть участь:

Юрко Винничук, Ірена Карпа, Брати Капранови, Ірен Роздобудько, Андрій Кокотюха, Максим Кідрук, Міла Іванцова, Сергій Пантюк, Світлана Поваляєва, Антон Санченко, Лариса Денисенко та Світлана Балагула

5 квітня, четвер

17.00-18.00 Розвіртуалізація Facebook'y: Ірена Карпа, Максим Кідрук, Ірен Роздобудько, Андрій Кокотюха, Міла Іванцова.

6 квітня, п'ятниця

15.00-16.00 Розвіртуалізація Facebook'y: Юрій Винничук, Світлана Поваляєва, Світлана Балагула.

7 квітня, субота

16.00-17.00 Розвіртуалізація Facebook'y: Брати Капранови, Лариса Денисенко, Сергій Пантюк, Антон Санченко.

[velorun]

Читаю так як дуже подобається, особливо книги Шкляра