Книги для прочтения

Автор Elis, 24 Липня 2006, 12:40:23

« попередня тема - наступна тема »

Luiram

#360
Марія Матіос "Чотири пори життя".
Моя перша книжка Матіос, казали, що не показова, але я нею задоволена. Мені сподобалася і, мабуть, буду читати Матіос ще.
  Це не книга подій, це книга почуттів, відчуттів -  емоцій, одним словом. Не можна сказати, що подій там немає, ні. Вони є, але всі передані через відчуття головних героїнь так непомітно і плавно, що і не знаєш, коли встиг дізнатися щось, забуваєш, коли  з головою занурився в безодню емоцій і перепустив їх через себе.
  Дві останніх частини - взагалі супер. Чудові образи, яскраві картини - так і уявляю собі розмальовану кімнату в сільській хаті, де є все: і різні пори року, і леви, і зайці...і торти та горілка, серед яких проводиш першу шлюбну ніч :)
  Читаючи останню, про стан смерті,  я навіть трохи боялася - дуже схоже на ті відчуття, які я ніколи не забуду. Не знаю, чи це художній вимисел, чи дійсно була в неї її "перша Смерть", але насправді все майже так, як і описано: ні верху, ні низу, ні кольору, ні форми, тільки страх прозріння, безнадія і розпач.
   А чого варта сцена польоту душі над покинутими тілом, споглядання приготувань до похорону? Хтозна, може, все воно і справді так, якщо початок описано правдиво.
  Важко написати рецензію на емоцію. Можливо, книга занадто жіноча, розрахована  більше якраз на суто жіночу спорідненість, та я б не сказала, що чоловікам буде нецікаво її читати. Просто, мабуть, спийняття буде іншим. Але до прочитання рекомендую однозначно
В жизни бывает главное и не главное, а мы часто тратим силы на пустяки(с)

Graf

Можешь ТУТ теперь проголосовать  ;)
"Найгірший ворог будь-якої пропаганди – інтелектуалізм"

По улице шла демонстрация,
Вокруг собиралась милиция.
Какая великая нация!
С какими ужасными лицами!

Luiram

З хвороби теж можна якусь користь для себе мати. Принаймні, прочитала ще пару творів Матіос. Звітую: "Щоденник страченої " мені не пішов, а от "Нація" і "Солодка Даруся" - прекрасно, читала б ще, і вам рекомендую.  Особливо "Націю" Максу Сінтрі, можливо, він щось зрозуміє про нас. Бо там таки правда - що гріха таїти?
"Щоденник страченої" ближче за стилем і змістом до "Чотирьох пір життя", але чомусь такої кількості потоку свідомості мені було забагато. Це не значить, що книга погана, просто в той час - не моя.
В жизни бывает главное и не главное, а мы часто тратим силы на пустяки(с)

velorun

Досить цікаа книга Шантарам, мені свого часу дуже сподобалась