Добро пожаловать, Гость. Пожалуйста, войдите или зарегистрируйтесь.
21 Июня 2021, 13:34:26
Начало Помощь Поиск Календарь Войти Регистрация

+  Первый форум Каменца-Подольского
|-+  Общение по интересам, Размышлизмы, споры, политика etc.
| |-+  Книги
| | |-+  Галина Пагутяк
0 Пользователей и 1 Гость смотрят эту тему. « предыдущая тема следующая тема »
Страниц: 1 2 [Все] Вниз Отправить эту тему Печать
Автор Тема: Галина Пагутяк  (Прочитано 19583 раз)
Graf
De Omnibus Dubitandum
Ветеран
*****

репутация +78/-17
Сообщений: 3866



« : 16 Марта 2011, 13:37:13 »

Галина Пагутяк - одна з найбільш таємничих українських письменниць. Лауреат Шевченківської премії 2010 року за роман "Слуга з Добромиля", автор понад десятка книг. У її текстах дивовижно переплітаються нотки історії, сучасності та чарів, містики.

Письменниця - особа не публічна та не медіатизована. Її годі зустріти на літературних тусовках. Зате популярність її текстів це чудово компенсує.

Саламандра за золотими дверима
Оповідання
Цитировать
Я йшла по білому піску під сліпучим сонцем, і невідомо, де я була перед тим. Але мені не бракувало відваги змінювати одноманітний краєвид і створювати нові речі на своєму шляху. Я була настільки смілива, що створила білі потиньковані стіни муру й вирішила, що там мають бути двері. Золоті двері. Я створила й золоті двері, без особливих прикрас, гладенькі, й клямку, щоб їх відчинити, схожу формою на ящірку...

Наша уява нагадує працю алхіміка. Ми здатні перетворювати найбанальніші речі на щось неймовірно прекрасне й чарівне, якщо, звісно, будемо уважні до своїх відчуттів.Є люди, здатні лише описувати побачене, а є ті, кому це нудно робити. Я могла б назавжди залишитись у цій пустелі, як неприкаяна душа, розлучена з тілом.Але мені подобається облаштовувати світ на свій смак, робити його придатним для життя. До певної межі, доки він сам себе не почне створювати. Наша уява, фантазія зрушує усталеність форм реальності подібно до магічної речовини – філософського каменя. Чому ми це робимо? Бо не хочемо вічно йти незмінною пустелею, звертаючись до богів, дрібних і великих, з благанням послати нам оазу, дощ, чи бодай якусь переміну у вигляді пасма гір на сході. А тому світ самостворюється чи саморуйнується, варто лише додати до нього дрібку чарівної речовини. Звідки ж її взяти?

Але спершу розповім про те, що було за тими дверима, які я створила з найшляхетнішого металу, який не піддається дії окислення, а його вартість полягає саме у безсмерті. Там була ніч. Сад, будинки в глибині, освітлені вікна. Це вже створила не я. Воно створило само себе. І якби я втрутилась зі своєю втомленою уявою, це привело б до жахливих наслідків.

Оте напівсонне видіння виявилось крихтою чарівної речовини. Я додавала її до свого життя і до життя інших людей. Адже надто часто мені доводилось бачити людей, у яких не залишилось нічого, крім надії. Дітей, калік, старих, тих, хто втратив усе, що мав... Вони готові були йти куди завгодно і як завгодно довго, щоб знайти місце, яке дасть їм шанс жити далі, після того, як світ відкинув їх, а вони відкинули світ. Як говорили добрі люди, катари: «Цей світ не від нас, і ми не від цього світу». Буває і таке. Люди бувають різні, але у кожному з них є вогник безсмертної душі, ця чарівна речовина, яка перетворює реальність. Для втікачів, що намагались вберегти в собі душу, не продали її і не заклали, а якщо й зробили це, то мають ще надію на порятунок, я створила Притулок. Я поставила вказівники, я знайшла поводирів, які з’являються в останній момент, коли немає жодної надії на порятунок. І там живуть стільки, скільки потребують захисту: двадцять, сорок, сто років.

Маленький Бенвенуто Челліні побачив у вогні саламандр, і батько дав йому потиличника, щоб він запам’ятав побачене назавжди, щоб не подумав, ніби це йому привиділось. Завдяки цьому стусанові Челліні став майстром. Він отримав магічну речовину перетворення світу.

Ці саламандри бачив не один раз і Ернст-Теодор- Амадей Гофман. Він залишив рідний Кенігсберг, життя в якому не влаштовувало його абсолютно. Він зробив усе, щоб його викинули на узбіччя добропорядної бюргерської реальності. Але він не потрапив би до Притулку. Туди потрапляють ті, хто не вміє перетворювати на золото власні страждання, мрії, за допомогою лише уяви.

Утім, Кант, Маленький Магістр з Кенігсберга, послав йому навздогін своє благословення: «Людина – це істота, яка змінює світ за допомогою лише уяви».

Але й інших, хто цього не вміє, теж буває шкода. Хоч вони й ненавидять нас, глузують за життя, намагаються переробити на якийсь людський секонд-хенд. Щоправда, уві сні вони чинять всупереч здоровому глузду, і зустрічають там різні дивовижі. Їхня напівзадушена уява виринає на поверхню темних вод підсвідомості. А потім вони прокидаються і забувають про все, подивившись у вікно. Вони завше тримають вікна відчиненими, а дзеркала затуленими, щоб через них бува не просковзнула саламандра чи лисиця-перевертень, яка, кажуть, виганяє боязку душу з тіла, й оселяється, аби вплинути на ту чи іншу житейську ситуацію.

Боятися тих, хто боїться тебе – таке й на думку не спаде. Боятися слід підробок під чарівну речовину, бо вона не перетворює світ, а лише здатна його зруйнувати.Але це вже інша тема.


м. Львів

©2009-2010 РІЧ
www.ri4.lviv.ua
Записан

"Найгірший ворог будь-якої пропаганди – інтелектуалізм"

По улице шла демонстрация,
Вокруг собиралась милиция.
Какая великая нация!
С какими ужасными лицами!
Graf
De Omnibus Dubitandum
Ветеран
*****

репутация +78/-17
Сообщений: 3866



« Ответ #1 : 16 Марта 2011, 17:38:24 »

Шлях півонії
оповідання
Цитировать
Три білих з червоними вкрапленнями півонії стояли у вазі. Я хотіла долити води, доторкнулась до квітки – й пелюстки каскадом посипались вниз, на чорний стіл.Це було наче раптовий снігопад, наче несподівана звістка, від якої твоє життя, так гарно припасоване, щедро напоєне живою водою досвіду, розпадається знову. Я не могла спинити пелюсток, вони все падали і падали, вони сипались у мої підставлені долоні, протікаючи шовком між пальців...

Що я мала робити?

...Багато років тому я йшла спекотною вулицею, на якій жоден будинок не відкидав тіні, коли раптом серед тих убогих жалюгідних п’ятиповерхівок матеріалізувалась маленька процесія. Попереду йшла старша жінка з міцно стиснутими губами, рішучою ритмічною ходою, розкидаючи поперед себе жменями біло-рожеві пелюстки. Здається, вона була п’яна. Я нічого не розуміла. Аж коли відвела очі від тієї жінки, то побачила малесеньку труну з мертвим немовлям, личком кольору старого дерева, що пливла над невеличким гуртом людей. І все це відбувалось в тиші. Я була єдиним спостерігачем, що занімів на тротуарі.

Це видовище було настільки абсурдним, наскільки може бути абсурдним ритуал, з яким зіткнувся вперше. Процесія наче танцювала у розпеченому повітрі, і пелюстки, що залишились після неї – навіщо вони на цій дорозі смерті?

Відірваність від ритуалів, добре знайомих певній людській спільноті, не завжди викликає подив чи розгубленість. Вона спокушає на створення інших ритуалів.

Я висипала пелюстки з балкона, і коли несла, то в коридорі утворилась доріжка з пелюсток, що просковзували поміж моїх пальців як шовк. Тому я й згадала це нещасне мертве дитя, яке ніколи не ступатиме ні по траві, ні по бруківці, ні по калюжах.

У Вільяма Блейка та його дружини Кетрін не було дітей. Їхня єдина донечка народилась мертвою. Блейк не міг змиритися з втратою і написав «Книгу Тель» про життя, що повертається на небеса, лише зазирнувши у цей похмурий світ скорботи і ненависті. З цієї поеми він почав свій шлях поета і мислителя. «Співчуваю Вам», – колись мовила до нього Кетрін, коли вони тільки зустрілись вперше. Для надзвичайно вразливої натури юнака, що з дитинства бачив містичні видіння, ці слова стали рукою підтримки на все життя, і вмираючи, Блейк співав. Він знав, що смерть – як подих чи доторк, від якого розсипається наша цілісність.

Того літа я повернулась додому. Йшла собі в покинутий сад зі здичавілими трояндами, лягала лицем донизу в густу траву, заплющувала очі. Я хотіла бути чим завгодно, лише не людиною. Безодня була довкола мене. Смерть звила в мені собі гніздо.

Мені було тоді дев’ятнадцять років. І ніхто не сказав: «Співчуваю тобі».

Зараз я можу сказати це комусь.Тоді я ще не вміла співчувати. Усвідомлення зв’язку між Всесвітом і нами – це втрачається швидко, а здобувається, коли ми опиняємося у глухому куті, переповненому болем і страхом. Шеллінг пише, що усім іншим істотам притаманне відчуття єдності з оточуючим. Вони живуть в певних межах наперед визначеного існування. Натомість людина відкрита для всіх протиріч і сама в собі проходить чи не всі сходинки істот. Від трави до комахи, від птаха до хижака. Ми складаємось з тих же атомів, що й зірки і океан.Чому ж ми – інші?

Мистецтво дає нам шанс для порятунку. Воно звільняє нас від сліпого дотримання ритуалів як форм співжиття. Слідом за китайськими філософами, Шеллінг, не завжди шанобливий учень Канта і Гете, стверджує, що «форма може бути знищена лише тоді, коли досягнена її досконалість». Розквітла півонія легко позбувається своїх пелюсток, бо не потребує вічності, до якої кожного разу буде додаватися якась деталь.

Борхесівські безсмертні стають троглодитами серед прадавніх руїн. Коли досягаєш досконалості й не скидаєш пелюсток від схвильованого подмуху життя в усій його багатоманітності часів і просторових вимірів, повертаєшся назад. Сохнеш, кам’янієш, розпадаєшся на пил.

Торішня суха трава впереміж з цьогорічною.

Хробак, що охороняє золоті монети.

Хижак, що мітить послідом свою територію.

Попри все ми знаємо про альтернативу. Але покірно схиляємо голову перед формою і ритуалом, створюючи нові, забуваючи старі форми та ритуали. Концентрація змісту у Всесвіті залишатиметься незмінною.

Я не можу змусити півонію цвісти вічно. Мистецтво слів також не всемогутнє.

Залишається просто піти вслід за її пелюстками.

Як не сьогодні, не завтра, то колись.

©2009-2010 РІЧ
www.ri4.lviv.ua


Записан

"Найгірший ворог будь-якої пропаганди – інтелектуалізм"

По улице шла демонстрация,
Вокруг собиралась милиция.
Какая великая нация!
С какими ужасными лицами!
Graf
De Omnibus Dubitandum
Ветеран
*****

репутация +78/-17
Сообщений: 3866



« Ответ #2 : 25 Марта 2011, 21:07:41 »

Галина Пагутяк - одна з найбільш таємничих українських письменниць. Лауреат Шевченківської премії 2010 року за роман "Слуга з Добромиля", автор понад десятка книг. У її текстах дивовижно переплітаються нотки історії, сучасності та чарів, містики.

Як і усіх, мене у дитинстві вчили поважати дорослих. З роками критерії до поваги змінювалися як у кількісний, так і якісний бік. Отже, зважаючи на своє нахабство — спробу написати рецензію на твір шановної Галини Пагутяк,— зазначу: можете не сумніватися, що я пишу стоячи.

            Безумовно, Галина Пагутяк не вимагає рекомендацій та ознайомчого блоку. Власне, як і її роман «Слуга з Добромиля», виданий «Дулібами» у серії «Дежавю» (2006 рік), що позначений кількома вітчизняними нагородами.

            За жанром «Слуга» — історичний роман, написаний у струмі магічного реалізму. У сучасній українській літературі небагато письменників працюють у цьому напрямі. Я кажу — небагато, аби не помилитися, написавши, що взагалі ніхто. У російській культурі магічний реалізм — місце існування БГ, саме його «человек из Кемерово» найперше приходить на згадку як аналог «слуги з Добромиля». Навіть не здивуюся, коли сама пані Пагутяк, нащадок роду Дракули, існує вже не одне століття.

            Часовий проміжок у романі охоплює XII—XX століття (нашої ери). Саме протягом цього часу простежується життя та діяльність опира Слуги з Добромиля — однієї з Золотих Бджіл, що жалять, та не вмирають. Слуга з Добромиля — його первинне ім'я, яке дається подібним істотам за функціональною приналежністю. Він — опир, точніше дхампір, народжений від мерця-опира та відьми, отже, не має звичної фізичної смерті. Слуга — свідок історій розвитку та занепаду і держави, і долі окремих людей та нелюдських істот. Його життя має неспішний перебіг, даючи можливість допомогти тим, хто потребує допомоги, та побачити, як отримає належне той, що чинить несправедливо. Він наче дорослий серед дітей, які помирають швидше, ніж встигають помудрішати. Люди, що його знають, відходять до інших світів, і Слуга знову й знову стає невідомим для тих, хто тільки народжується. Розчарування він може відчути не стільки від передчасних перипетій поодинокої людини, скільки від обертів історії батьківщини в цілому.

           ... Складається враження, що усі головні персонажі історії мають позалюдську природу, отже, й історія зберігає від того наджиттєвий порядок, бо за нею стежать Купець з Добромиля, Купець з Перемишля та інші, що існують у позачассі, яким відома не юридична мораль влади, а природно-буттєва, первинна, мораль. І їх добро, і їх жорстокість дійсно нелюдські, бо мають як джерело або вічність, або закони зла. Але керують історією народу не ці надістоти — вони просто стежать за порядком, вносять корективи до життя людей. Стає спокійно, коли знаєш, що жебрак за вікном завтра пригадає себе, дивлячись у ріку, і покарає неправого, що заважає жити чесним людям. Пригадується вислів онтопсихолога Антоніо Менегетті: є ті, хто приходить на землю для життя, а є  посланці самого буття.

            На тлі неспішної течії буття особливо протиприродний вигляд має радянський режим, кількома штрихами окреслений Галиною Пагутяк. Радянська влада — механістичний пристрій, спущений на людське життя, створений протилюдським розумом, який мав призначення створити певну машину, а чомусь вийшла соціальна ієрархія. Тем не менш навіть тут є золоті бджоли, які не залишать свого меду. Життя, як і Дух, тривають за різних форм державного устрою.

            Аби глибше зануритися у часопростір, який відкриває для читачів пані Пагутяк, уявімо собі модель світу, яка існує у маленьких містечках Західної України. У цих містечках можна триматися вже згадуваного вище природного напряму буття, триматися вірної течії, що не має початку і кінця, прислухатися до серця, а не до повсякденних вау-факторів. У такому світі є те, чого ми не бачимо, з чим зазвичай напряму не перетинаємося. Саме такий світ відтворений у романі «Слуга з Добромиля».

            За визначенням самої письменниці, «книги пишуть для споріднених душ, шукають співрозмовника, з яким цікаво, шукають друга». Саме для таких співрозмовників, що здатні підтримати бесіду, вислухати цікаву історію, і написано роман. Вони зможуть її зрозуміти близько до істини.

            Роман «Слуга з Добромиля», подібно до здатності головного героя твору, заколисує мелодією природної буттєвої течії. Таке враження, що Галина Пагутяк не створює письменницькі світи, а відкриває своєму другові-читачеві певну частину реальності. Вона пильнує свій часопростір як письменницьку лабораторію. Сьогодні багато письменників не дбають про це. Втім, усі ми недоторканні у вічності. Хтось про це інколи згадує. Пагутяк живе цим постійно.

Олександра Мкртчян(с)


* Слуга з Добромиля.jpg (157.86 Кб, 587x1024 - просмотрено 2844 раз.)
Записан

"Найгірший ворог будь-якої пропаганди – інтелектуалізм"

По улице шла демонстрация,
Вокруг собиралась милиция.
Какая великая нация!
С какими ужасными лицами!
Graf
De Omnibus Dubitandum
Ветеран
*****

репутация +78/-17
Сообщений: 3866



« Ответ #3 : 26 Марта 2011, 11:15:10 »

«Скажи мені, Юліане, що ти про се думаєш?.. Про всю оцю, ну, урізьку готику? Опирі замордовують людей, насилають на них холеру чи чуму, і навіть після смерті, лежачи в труні, курять файку. Я б на місці тутешніх людей не чекав би, що хтось перегризе мені горло, а зібрав би манатки і втік до Америки. Як ти гадаєш, се поважна причина для еміграції — опирі?». Урізька готика(c)

Для читача, знайомого з творчістю Галини Пагутяк, роман «Урізька готика» не стане неочікуваним. Притаманний авторці магічний реалізм, західноукраїнське іншобічне буття, персонажі — люди та холоднокровні опирі. Письменниця у черговий раз виринає з глибини свого буття, аби подарувати його часточку тим, хто живе переважно інакшою, звичною, реальністю. Вона не боїться звинувачення у провінціалізмі, бо віднаходить у ньому занедбане, але чисте джерело.

Роман доречно виданий «Дулібами» у новій серії видавництва — «Склянка крові з льодом» (також роман потрапив до п'ятірки лідерів конкурсу «Книжка року-2009» за версією ВВС Україна). Бо від твору, де зображено життя опирів серед людей, тягне нелюдським холодом. Власне, і об'єкт зображення, і мова роману працюють на одне: передати незвичну для пересічного мешканця матеріального світу атмосферу паралельного буття (небуття). Утім, всупереч попередженням та виноскам у книзі, мова твору не є надто важкою.
По-перше, практично такою написано і «Слугу з Добромиля». Читач уже міг звикнути.
По-друге, кожен, хто хоч раз читав Франка з відповідними посиланнями та тлумаченням, не знайде чогось принципово нового. Першоджерелом роману, окрім містичної специфіки села Уріж, де певний час мешкала письменниця, є нарис Івана Франка «Спалення опирів у селі Нагуєвичах у 1831 році». (У нарисі класика використані спогади очевидців, записані дослівно, з усіма мовними особливостями, які наразі лише сюжетно «підправлені» авторкою роману.)
Ця подія досі щемить та відлунює у серцях сина одного зі спалених Петра та онука Орка, двох опирів, що живуть серед людей, намагаючись змінити свою природу.

Подієва канва – не головне у романі для Галини Пагутяк. Сам хід буття і, так би мовити, перебіг подій у небутті привертають її увагу, і вона береться передати найпотаємніші порухи кожного свого героя, тільки-но наближається до нього. Через це динаміка роману досить повільна та нерозгалужена, натомість ми маємо змогу відчути просторово-часовий присмак зображуваного. Отже, десь добру половину роману авторка милується своїми незвичайними персонажами — це або опирі, або люди, що з'явилися в Урожі мимохідь (фотограф Юліан та корабельний агент Владко, вуйко Митро та ін.). Інша половина роману присвячена зображенню здебільшого неприємних пригод, як-то: смерті дружини та молодшої доньки Петра (бо вони належали небуттю), минулого та упізнавання єгомостя Антонія, що також виявляється не зовсім людською істотою, виникнення урізького дідича пана Болеслава тощо.

У всьому ми відчуваємо суперечливу спрагу персонажів до іншого буття з його силами та можливостями. Уявіть собі картину: маленьке містечко на окраїні Імперії, куди не сягала цивілізація. Люди працюють коло землі, цілком залежать від стихій. Будь-яка негода чи прикра подія (а вони майже усі неплановано прикрі) викликає паніку, внаслідок якої шукають чергову жертву, через яку «все це сталося» (якраз отут опирі стають у найбільшій нагоді). Добре підґрунтя для фрустрації. Але і у цій буденності є інший бік, і то є інший бік самого життя. Це буття надлюдей — опирів, які наділені силою, невластивою для звичайної людини, та життя людей незвичної долі. На цілковиту безнадію прирік себе Петро, який прагнув відійти від своєї долі та сховатися під крилом церкви. І церква не врятує того, хто їй не належить.

Власне, Галина Пагутяк не руйнує і не спростовує стереотипи чи щось у цьому дусі. Вона живе у магічному світі, що не може бути зруйнований або спростований, як не можна спростувати воду чи вітер. У такому світі добро та зло гармонійно доповнюють одне одного, і сили протилежних таборів спокійно діють у своїх сферах впливу. Душа людини — простір для їх зіткнення, і слідкує за рівновагою отець Антоній, що не може навіть припустити думки, ким він є насправді.
Письменниця Пагутяк не просто вірить чи зображує, вона свідомо живе у світі, який більше за матеріально репрезентований. Великий ресурс для слов'янської культури був частково знищений радянським гіперматеріалізмом із Павловим та його інстинктами замість Фройда з нашим підсвідомим. І коли ми припинемо нищити усіх, хто на нас не схожий, і навчимося співіснувати, поважаючи долю іншого, то зможемо використовувати сили та можливості одне одного і ставати досконалішими разом.

Найбезпорадніші персонажі у романі – отець Антоній та Петро Безуб'яків. Опир має підкоритися своїй долі — тобто взяти свою силу. Той, хто не кориться долі, є останнім серед людей. Син Петра Орко це розуміє краще за батька. «Добрі люди лишаються добрими, а злі — злими, якщо між ними є стіна. Те саме стосується і чужих». Маємо бути собою та користати своєю силою.
Мабуть, «Урізька готика», передусім, саме про це.

Олександра Мкртчян(с)


* Урізька готика.jpg (206.53 Кб, 593x1024 - просмотрено 3301 раз.)
Записан

"Найгірший ворог будь-якої пропаганди – інтелектуалізм"

По улице шла демонстрация,
Вокруг собиралась милиция.
Какая великая нация!
С какими ужасными лицами!
Graf
De Omnibus Dubitandum
Ветеран
*****

репутация +78/-17
Сообщений: 3866



« Ответ #4 : 28 Марта 2011, 14:07:48 »

Нашему форуму несказанно повезло, ввиду того что мы глубокая провинция бывшей империи, и хорошие книги здесь купить нереально, Галина Пагутяк дарит нам електронный вариант своего романа «Слуга з Добромиля». (Если точнее я его выпросил  Подмигивающий)

Тираж бумажной книги был всего 500 экземпляров.

Книжки в електроном виде в интернете нет, т.ч. это мировой эксклюзив Смеющийся

P.S. Митрий может в новость подять тему?
Записан

"Найгірший ворог будь-якої пропаганди – інтелектуалізм"

По улице шла демонстрация,
Вокруг собиралась милиция.
Какая великая нация!
С какими ужасными лицами!
Graf
De Omnibus Dubitandum
Ветеран
*****

репутация +78/-17
Сообщений: 3866



« Ответ #5 : 28 Марта 2011, 14:12:18 »

Несколько превью...

Записан

"Найгірший ворог будь-якої пропаганди – інтелектуалізм"

По улице шла демонстрация,
Вокруг собиралась милиция.
Какая великая нация!
С какими ужасными лицами!
Graf
De Omnibus Dubitandum
Ветеран
*****

репутация +78/-17
Сообщений: 3866



« Ответ #6 : 28 Марта 2011, 14:14:36 »

Записан

"Найгірший ворог будь-якої пропаганди – інтелектуалізм"

По улице шла демонстрация,
Вокруг собиралась милиция.
Какая великая нация!
С какими ужасными лицами!
Graf
De Omnibus Dubitandum
Ветеран
*****

репутация +78/-17
Сообщений: 3866



« Ответ #7 : 28 Марта 2011, 14:16:23 »

Записан

"Найгірший ворог будь-якої пропаганди – інтелектуалізм"

По улице шла демонстрация,
Вокруг собиралась милиция.
Какая великая нация!
С какими ужасными лицами!
Graf
De Omnibus Dubitandum
Ветеран
*****

репутация +78/-17
Сообщений: 3866



« Ответ #8 : 28 Марта 2011, 14:18:22 »

Записан

"Найгірший ворог будь-якої пропаганди – інтелектуалізм"

По улице шла демонстрация,
Вокруг собиралась милиция.
Какая великая нация!
С какими ужасными лицами!
Graf
De Omnibus Dubitandum
Ветеран
*****

репутация +78/-17
Сообщений: 3866



« Ответ #9 : 28 Марта 2011, 14:21:38 »

Записан

"Найгірший ворог будь-якої пропаганди – інтелектуалізм"

По улице шла демонстрация,
Вокруг собиралась милиция.
Какая великая нация!
С какими ужасными лицами!
Graf
De Omnibus Dubitandum
Ветеран
*****

репутация +78/-17
Сообщений: 3866



« Ответ #10 : 28 Марта 2011, 14:23:36 »

Записан

"Найгірший ворог будь-якої пропаганди – інтелектуалізм"

По улице шла демонстрация,
Вокруг собиралась милиция.
Какая великая нация!
С какими ужасными лицами!
Graf
De Omnibus Dubitandum
Ветеран
*****

репутация +78/-17
Сообщений: 3866



« Ответ #11 : 28 Марта 2011, 14:28:06 »

Записан

"Найгірший ворог будь-якої пропаганди – інтелектуалізм"

По улице шла демонстрация,
Вокруг собиралась милиция.
Какая великая нация!
С какими ужасными лицами!
Graf
De Omnibus Dubitandum
Ветеран
*****

репутация +78/-17
Сообщений: 3866



« Ответ #12 : 28 Марта 2011, 14:45:38 »



Скачать роман "Слуга з Добромиля" полностью можно тут.

Архив .zip, книга в формате Office Word 97 - 2003 (.doc)

* Слуга з Добромиля.zip (296.54 Кб - загружено 1019 раз.)
Записан

"Найгірший ворог будь-якої пропаганди – інтелектуалізм"

По улице шла демонстрация,
Вокруг собиралась милиция.
Какая великая нация!
С какими ужасными лицами!
Blacky
Ветеран
*****

репутация +24/-39
Сообщений: 960


Екзарх


WWW
« Ответ #13 : 28 Марта 2011, 22:51:41 »

Подякувала Графу за таке.
Дивно так - 2009 рік в українській літературі пройшов під знаком Пінзеля (відразу два романи про скульптора, причому один аж В.Єшкілєва), а 2010 - Добромиля (інший роман - авторства Галини Вдовиченко "Тамдевін" я вже осилила).

Якщо комусь цікаво, як в реалі виглядають описані в "Слузі з Добромиля" місця - то тут є Добромиль. а тут - Лаврів. :о)
Записан
Graf
De Omnibus Dubitandum
Ветеран
*****

репутация +78/-17
Сообщений: 3866



« Ответ #14 : 28 Марта 2011, 23:15:46 »

ПЖЛСТ Улыбка

А как классно оформленна бумажная книга... галавой ап землю

Это первая глава, чтоб не сполерить  Подмигивающий


* Слуга з Добромиля(бумага).jpg (106.89 Кб, 768x958 - просмотрено 294 раз.)
Записан

"Найгірший ворог будь-якої пропаганди – інтелектуалізм"

По улице шла демонстрация,
Вокруг собиралась милиция.
Какая великая нация!
С какими ужасными лицами!
Митрий
Администратор форума
Ветеран
*****

репутация +26/-5
Сообщений: 1424


Вино какой страны Вы предпочитаете в этовремясуток


« Ответ #15 : 29 Марта 2011, 15:56:29 »

P.S. Митрий может в новость подять тему?

Повесили на "Главной" сайта. Чуток позже и в Новостях расместим. 
Записан
Graf
De Omnibus Dubitandum
Ветеран
*****

репутация +78/-17
Сообщений: 3866



« Ответ #16 : 29 Марта 2011, 16:16:59 »

Как оказалось:
Цитировать
Тільки наклад "Слуги з Добромиля" далеко більший, а не 500 примірників
НО 500 экз. написано в моей книге Обеспокоенный
Записан

"Найгірший ворог будь-якої пропаганди – інтелектуалізм"

По улице шла демонстрация,
Вокруг собиралась милиция.
Какая великая нация!
С какими ужасными лицами!
Graf
De Omnibus Dubitandum
Ветеран
*****

репутация +78/-17
Сообщений: 3866



« Ответ #17 : 30 Марта 2011, 11:01:45 »


Книжки в електроном виде в интернете нет, т.ч. это мировой эксклюзив Смеющийся


Уже не эксклюзив Подмигивающий

Цитировать
Додано твір "Слуга з Добромиля" (Галина Пагутяк)

Но ссылка на источник присутствует -  Джерело: kam-pod.net/smf/
Записан

"Найгірший ворог будь-якої пропаганди – інтелектуалізм"

По улице шла демонстрация,
Вокруг собиралась милиция.
Какая великая нация!
С какими ужасными лицами!
Graf
De Omnibus Dubitandum
Ветеран
*****

репутация +78/-17
Сообщений: 3866



« Ответ #18 : 30 Марта 2011, 11:23:26 »

Галина Пагутяк©

Пекло, яке створили нам ЗМІ

Цитировать
Замість епіграфа:

“Василию прострели колени, можеш поломать ему позвоночник, руки, исполосовать лицо, а еще я желаю, чтобы ты отрезал ему  член...” (заголовок на першій сторінці газети “Факти” за 24 лютого 2006 року)

Деякі попередні  висновки:

1. Кожен порядний  маніяк мріє про славу, яку  повинні забезпечити  журналісти і видавці, котрі  охоче беруться   оприлюднювати  найжахливіші  сповіді, бо на цьому  можна  непогано  заробити.

2. Багато літературних творів і фільмів на  теми насильства зроблено за реальними  подіями. Вони  подають  реальність за  вигадку, натомість фантазія вкорінюється у повсякденність.

3. Наслідком контакту ЗМІ зі світом  насильства стало те, що сучасне суспільство, котре любить називати  себе  постмодерним,  сповідує соціальний дарвінізм ( теорію виживання) і дає себе  переконати у незнищенності зла. Саме злочинці - маніяки, кілери, мафіозі -  нині вважаються нашими вчителями і беззаперечними авторитетами.

4. Антигуманність промовляє до нас через мас-медіа не прямо, а устами злочинців. Вона породжує фобії в громадян  і  в такий спосіб  владні  структури можуть задля їхнього ж захисту  ними  маніпулювати.

5. Справжній біль і глибина  переживань жертв та  очевидців насильства  ніколи не стають темою для  засобів масової інформації. Тому пересічний споживач їхньої  продукції не знає, що таке насильство і жорстокість. Його вважають за ідіота, нездатного ні  мислити, ні  відчувати без підказки.

Насильство та  його форми

Як вважають  психологи, насильство – це дія, що  порушує  права і  свободи  людини, і часто заснована на неможливості  захиститись. Наша беззахисність спричинена не лише суспільною нестабільністю, ризикованим  способом життя, а й  тиском, який справляють на нашу  свідомість мас-медіа і маскультура. У глобальному інформаційному полі ще більш незахищеними, ніж діти, безпритульні й чужинці, є мислячі  люди,  бо вони не підкоряються нав’язаній думці й особливо  чутливі до приниження і обмеження свободи.

 Працюючи кілька  років тому над есе “Жорстокість існування”, яке опублікував лише часопис “Ї” , а тому його могло прочитати лише  небагато людей*, я брала  потрібну інформацію з вісників Міжнародної Амністії, бюлетенів і звітів правозахисних груп, а тому маю альтернативний  підхід до висвітлення теми насильства. Це допомогло  очистити мою власну свідомість від деяких міфів  і просто  хибних думок. Уже  тоді  мені здавалось,  що невміння мислити незалежно атрофує людські  почуття, і що найбільше насильство, яке тільки можна  собі  уявити, це  посягання  на  свободу слова і думки. Убивства дітей у Беслані, розстріл  мирної демонстрації в Андижані, побиття і арешти журналістів у Білорусі супроводжувались телефонним  правом у країнах, де чинились ці злочини, з наступним  знешкодженням свідків і дисидентів. Якщо ми звикли  сприймати  насильство  лише на  побутовому  рівні, це означає, що ми  самі  стали  жертвою  насильства, яке  називається  інформаційний терор.

Зображення насильства, як і порнографія, має ту  особливість, що поступово знижує у реципієнта, тобто споживача, гостроту  сприйняття, і стереотипні образи належно не  спрацьовують. Вони навіть  переходять у повсякденність у вигляді зразка для наслідування чи просто символу. Отже, вимагають щораз більшої вигадливості від їхніх творців. Так само маніяк чи садист змушені вдаватися  до щораз інших способів отримати  насолоду, бо від  повторення одного й того ж акту чи без належного  “філософського” обґрунтування. слабне гострота  відчуттів. Серед безлічі способів  насильства з’являються  щораз нові, але суть їхня  незмінна: насильство проростає на ґрунті беззахисності. Тільки той, хто захищений, може йому протистояти. Не забуваймо, що самозахист  на певному рівні   теж перетворюється на  насильство і карається як злочин. Вище я писала, що насильство  сприймається  як таке на побутовому рівні. Давайте поглянемо, що замовчують у таких випадках ЗМІ, і чому вони це  роблять. Кому, врешті, це  вигідно.

Домашнє насильство

Від бійки до вбивства за особливо тяжких обставин – такий діапазон злочинів, які чиняться одними членами сім’ї проти інших. Гадаю, журналістам було б корисно довідатися  про  особливості українського звичаєвого права. Колись жертва або свідок злочину, який стався вдома, виходила на ринкову  площу, або біля церкви і кричала “ґвалт”, повідомляючи про акт насильства. Якщо її слова були наклепом, громада за це суворо карала. ”Ґвалт” був правовою дією. Чимось подібним  займаються нині  журналісти, однак ні правда, ні наклеп, що виходять з –під їхнього пера не мають ознак жодної  правової дії і , відповідно, правових наслідків. Для чого ж вони тоді інформують громадськість? Мені здається, що інформація , яка не забезпечена  правовими та  етичними нормами, і має на  меті  лише сенсацію, несе в собі зародок деградації суспільства. Наведу  приклад. У той час, коли  мати  перебувала  на заробітках, батько використовував для своїх сексуальних  потреб дев’ятирічну  доньку. Ласий шматок для журналістів. Вони подають цей факт в рубриці на теми моралі, звісно, не  вказуючи прізвищ, однак свідомо не використовують однієї деталі, яка з точки зору людяності є вражаючою. Коли мати  приїхала і довідалась про наругу над  власною дитиною, вона сказала  геніальну щодо своєї цинічності  фразу: “ А що, я буду через таку  дрібницю розлучатися з чоловіком?” Це сказала не якась нещасна збочена істота, бо такі не їдуть на заробітки , а пересічна  читачка “Бульвару”. “Фактів” і “Експресу” (з  програмою). Регулярне  споживання  подібного чтива    безумовно розмиває в людині якісь моральні  устої і знищує табу. Справжній біль відчуває лише жертва цього насильства – дитина. Але за цинізм її  матері  має відповідати усе  суспільство, котре виховало ту жінку аморальною. Однак, попри найвідвертіші описи , об’єктивність та інші журналістські чесноти, суспільство не зазнає катарсису. Чому? Бо це невигідно - очищення людської  свідомості від інформаційного сміття, на якому робляться  грубі гроші. Звичаєве право ніколи не допускало безкарності за злочини проти людяності і жертва завжди  отримувала моральну сатисфакцію, щоб продовжити жити  далі. Нагадуючи журналістам про звичаєве право, яке  опиралося на принцип донесення до загалу правдивої  і повної інформації, я  вважаю, що правдивість, вчасність і глибина відомостей про випадки насильства  здатні попередити інші схожі випадки, а не викликати їхнє  наслідування. Особливо, коли йдеться  про те, що відбувається  вдома. Злочин ніколи не є приватною справою.

Вуличне насильство

Я недаремно взяла епіграфом до статті заголовок із “улюбленої” газети міських жителів. Історія така:  жінка, 60-ти  років, найняла кілера для власного чоловіка. Злочин вдалося  попередити, але журналісти до цього не мають стосунку. Зверніть увагу на два моменти. Перший, ця газета  може потрапити на очі вашій дитині як вдома, так і на вулиці, тобто йдеться  про беззахисність перед інформацією. Друге, її неадекватно можуть сприйняти жінки, котрі теж хочуть позбутися зрадливих чоловіків. Преса їм підказує, як можна це зробити. Свого часу Федір Достоєвський у “Дневниках писателя” коментував подібні злочини, і наполягав на контролі суспільства над засобами масової інформації. Людина, яка постійно читає бульварні видання, а є ще й гірші, знаходиться на гачку і стає потенційною жертвою інформаційного терору. Розповідаючи  цю історію чи  залишаючи газету на відкритому  місці, чи навіть розповсюджуючи газету, ми стаємо його співучасниками , і втягуємо в це  власних дітей. Насильство виходить на вулиці, і що читати – це теж уже не наша  приватна  справа. Зростання кількості мас-медіа безпосередньо пов’язане із зростанням таких випадків насильства як  замовні вбивства, бандитизм, шантаж, нищення комунального майна внаслідок  зниження  морального порогу для суспільства і романтизації вуличних та  побутових злочинів. Очевидно, що активна пропаганда насильства  завжди наштовхнеться на спротив громадян, однак значно небезпечнішою  є пропаганда  прихована, з використанням ефекту 25-го кадру. Рекламні  ролики із зображенням мафіозі, кілерів, терористів спрацьовують для певного відсотка споживачів, змушуючи їх не купувати, а наслідувати рекламних героїв. Такі завжди знайдуться.

Глобальне насильство

Внаслідок системи інформаційного оглуплювання , що опирається на  соціальний дарвінізм, а не детермінізм, війна, голод, тероризм не сприймаються як види насильства, а, отже, як злочини. Тим  часом,  насильство ніколи не буває індивідуальним, як намагаються подавати його ЗМІ, пояснюючи випадки насильства  відхиленням у психіці особи, яка вчинила його. Проте  ніхто досі не знає, коли починає працювати детонатор, і  пристойний  громадянин йде громити єврейські крамниці, стріляти в дітей і ґвалтувати жінок. Він не може цього зробити сам по собі, лише  внаслідок  тривалого промивання мізків засобами пропаганди, але й цього замало. Страх чи фобія остаточно звільнюють людину від табу. В обох світових війнах  використовувався інформаційний тероризм: описи страшних злочинів противника, фотографії закатованих, документальні фільми із зображенням масових страт. Справжню фобію викликають саме стилізовані під достовірні, або навіть достовірні, відомості. Якщо нам зараз продемонструють фільм, у якому мусульманські терористи вбивають наших співгромадян, неважко уявити, у якій небезпеці опиняться шукачі  притулку в нашій країні. Таке вже було після трагедії 11 вересня. Спалахи ксенофобії повинна  попереджувати влада, але  тим  часом навіть офіційні ЗМІ не уникають ксенофобії й нетолерантності. Вони спрямовують фобії в потрібне  владі русло, що забезпечує їм місця  праці, а владі – імідж захисника. Помаранчева революція в Україні  не була сприйнята як явище ненасильницьке й демократичне саме в тих країнах, де існував тиск влади на ЗМІ. Найбільш вразливі до офіційної  пропаганди люди, котрі внаслідок  своєї соціальної незахищеності, змушені  вважати владу єдиним гарантом своєї безпеки. Зовсім незахищені можуть стати жертвами підкупу з боку тієї ж  влади.

Насильство над  свободою думки

Насильство над духом є найтяжчим  видом  насильства. Тут теж існують свої міфи, зокрема, що дисиденство виникає лише в тоталітарній державі , внаслідок політичної чи релігійної  нетолерантності чинної  влади. Однак насильство над свободою думки починається ще у сім’ї, коли батьки намагаються примусити дитину мислити в межах своєї соціальної групи. Школа теж здійснює насильство, через учнів шантажуючи батьків. Кожен може з цим  погодитись, однак насильство  триває і далі. Естафета  переходить до ЗМІ, котрі нав’язують певні стандарти життя, викидаючи за борт  тих , хто не бажає їх приймати. ЗМІ  заробляють на рекламі, яка сама є глобальним  насильством. Однак існує ще  гіпернасильство – нав’язування певної системи цінностей, як правило, антигуманних, бо по-іншому не може бути у  світі, де зникли співчуття, альтруїзм і самопожертва. Цензура в мас-медіа – не нова річ, але в цивілізованому  світі вона, як  правило, існує в прихованій  формі, оберігаючи не інтереси держави чи нації, а  великого капіталу.

Наш час породив останнього героя, який бореться  насильством  проти насильства., не усвідомлюючи , що він сам є одночасно жертвою і сліпим знаряддям  набагато страшнішого виду насильства – інформаційного. На вівтар Боса на ймення Інформація вже  покладено найдорожче, що є у кожній  цивілізації – культура. Зупинити демонстрацію чи  пропаганду насильства будь-якого виду для ЗМІ й масової культури – означає втратити величезні прибутки.

Але кожен з нас може змінити себе  й повернути  втрачений рай незалежного мислення.


* Будет у нас на форуме в ближайшее время!
Записан

"Найгірший ворог будь-якої пропаганди – інтелектуалізм"

По улице шла демонстрация,
Вокруг собиралась милиция.
Какая великая нация!
С какими ужасными лицами!
Graf
De Omnibus Dubitandum
Ветеран
*****

репутация +78/-17
Сообщений: 3866



« Ответ #19 : 04 Апреля 2011, 13:17:27 »

Записан

"Найгірший ворог будь-якої пропаганди – інтелектуалізм"

По улице шла демонстрация,
Вокруг собиралась милиция.
Какая великая нация!
С какими ужасными лицами!
Graf
De Omnibus Dubitandum
Ветеран
*****

репутация +78/-17
Сообщений: 3866



« Ответ #20 : 04 Апреля 2011, 13:18:13 »

Записан

"Найгірший ворог будь-якої пропаганди – інтелектуалізм"

По улице шла демонстрация,
Вокруг собиралась милиция.
Какая великая нация!
С какими ужасными лицами!
Graf
De Omnibus Dubitandum
Ветеран
*****

репутация +78/-17
Сообщений: 3866



« Ответ #21 : 04 Апреля 2011, 13:18:44 »

Записан

"Найгірший ворог будь-якої пропаганди – інтелектуалізм"

По улице шла демонстрация,
Вокруг собиралась милиция.
Какая великая нация!
С какими ужасными лицами!
Graf
De Omnibus Dubitandum
Ветеран
*****

репутация +78/-17
Сообщений: 3866



« Ответ #22 : 04 Апреля 2011, 13:21:11 »




Жорстокість існування

© Г.Пагутяк, 2002

* Жорстокість існування.zip (159.98 Кб - загружено 135 раз.)
Записан

"Найгірший ворог будь-якої пропаганди – інтелектуалізм"

По улице шла демонстрация,
Вокруг собиралась милиция.
Какая великая нация!
С какими ужасными лицами!
Graf
De Omnibus Dubitandum
Ветеран
*****

репутация +78/-17
Сообщений: 3866



« Ответ #23 : 05 Апреля 2011, 23:50:18 »

... ввиду того что мы глубокая провинция бывшей империи, и хорошие книги здесь купить нереально...

Стало реально , этих книг в эл. виде тут не будет точно.


P.S. Два рассказа из книги "Потонулі в снігах" (с верху на фотке) в первых постах. Строит глазки


* Пагутяк КП.jpg (77.18 Кб, 579x1024 - просмотрено 252 раз.)
« Последнее редактирование: 06 Апреля 2011, 00:12:06 от Graf » Записан

"Найгірший ворог будь-якої пропаганди – інтелектуалізм"

По улице шла демонстрация,
Вокруг собиралась милиция.
Какая великая нация!
С какими ужасными лицами!
Graf
De Omnibus Dubitandum
Ветеран
*****

репутация +78/-17
Сообщений: 3866



« Ответ #24 : 08 Апреля 2011, 17:16:30 »

+ этой тоже, есть в продаже....только кусочек будет hacker

Цитировать
Події у «Зачарованих музикантах», героями яких є і люди, і міфічні створіння, розгортаються у далекому 1532 році, окрім Жидачівщини, в Ілові та на Приймі. Із перших слів роману-феєрії захоплює нестримна художня фантазія авторки, яскрава стилістика, віртуозне володіння словом, містичність...



* ЗМК-П.jpg (24.79 Кб, 268x448 - просмотрено 2251 раз.)
Записан

"Найгірший ворог будь-якої пропаганди – інтелектуалізм"

По улице шла демонстрация,
Вокруг собиралась милиция.
Какая великая нация!
С какими ужасными лицами!
Graf
De Omnibus Dubitandum
Ветеран
*****

репутация +78/-17
Сообщений: 3866



« Ответ #25 : 12 Апреля 2011, 12:32:22 »

"Зачаровані музиканти"


* 1.jpg (200.95 Кб, 1024x549 - просмотрено 242 раз.)
Записан

"Найгірший ворог будь-якої пропаганди – інтелектуалізм"

По улице шла демонстрация,
Вокруг собиралась милиция.
Какая великая нация!
С какими ужасными лицами!
Graf
De Omnibus Dubitandum
Ветеран
*****

репутация +78/-17
Сообщений: 3866



« Ответ #26 : 12 Апреля 2011, 12:34:09 »

2


* 2.jpg (202.27 Кб, 1024x549 - просмотрено 238 раз.)
Записан

"Найгірший ворог будь-якої пропаганди – інтелектуалізм"

По улице шла демонстрация,
Вокруг собиралась милиция.
Какая великая нация!
С какими ужасными лицами!
Graf
De Omnibus Dubitandum
Ветеран
*****

репутация +78/-17
Сообщений: 3866



« Ответ #27 : 12 Апреля 2011, 12:35:02 »

3


* 3.jpg (196.24 Кб, 1024x549 - просмотрено 231 раз.)
Записан

"Найгірший ворог будь-якої пропаганди – інтелектуалізм"

По улице шла демонстрация,
Вокруг собиралась милиция.
Какая великая нация!
С какими ужасными лицами!
Graf
De Omnibus Dubitandum
Ветеран
*****

репутация +78/-17
Сообщений: 3866



« Ответ #28 : 12 Апреля 2011, 12:37:06 »

4


* 4.jpg (203.39 Кб, 1024x549 - просмотрено 250 раз.)
Записан

"Найгірший ворог будь-якої пропаганди – інтелектуалізм"

По улице шла демонстрация,
Вокруг собиралась милиция.
Какая великая нация!
С какими ужасными лицами!
Graf
De Omnibus Dubitandum
Ветеран
*****

репутация +78/-17
Сообщений: 3866



« Ответ #29 : 12 Апреля 2011, 12:38:02 »

5


* 5.jpg (189.99 Кб, 1024x549 - просмотрено 236 раз.)
Записан

"Найгірший ворог будь-якої пропаганди – інтелектуалізм"

По улице шла демонстрация,
Вокруг собиралась милиция.
Какая великая нация!
С какими ужасными лицами!
Graf
De Omnibus Dubitandum
Ветеран
*****

репутация +78/-17
Сообщений: 3866



« Ответ #30 : 12 Апреля 2011, 12:39:11 »

6


* 6.jpg (201.74 Кб, 1024x549 - просмотрено 350 раз.)
Записан

"Найгірший ворог будь-якої пропаганди – інтелектуалізм"

По улице шла демонстрация,
Вокруг собиралась милиция.
Какая великая нация!
С какими ужасными лицами!
Graf
De Omnibus Dubitandum
Ветеран
*****

репутация +78/-17
Сообщений: 3866



« Ответ #31 : 12 Апреля 2011, 12:39:52 »

7


* 7.jpg (204.52 Кб, 1024x551 - просмотрено 314 раз.)
Записан

"Найгірший ворог будь-якої пропаганди – інтелектуалізм"

По улице шла демонстрация,
Вокруг собиралась милиция.
Какая великая нация!
С какими ужасными лицами!
Graf
De Omnibus Dubitandum
Ветеран
*****

репутация +78/-17
Сообщений: 3866



« Ответ #32 : 12 Апреля 2011, 12:41:51 »

8


* 8.jpg (208.19 Кб, 1024x549 - просмотрено 284 раз.)
Записан

"Найгірший ворог будь-якої пропаганди – інтелектуалізм"

По улице шла демонстрация,
Вокруг собиралась милиция.
Какая великая нация!
С какими ужасными лицами!
Graf
De Omnibus Dubitandum
Ветеран
*****

репутация +78/-17
Сообщений: 3866



« Ответ #33 : 12 Апреля 2011, 12:42:30 »

9


* 9.jpg (184.12 Кб, 1024x551 - просмотрено 316 раз.)
Записан

"Найгірший ворог будь-якої пропаганди – інтелектуалізм"

По улице шла демонстрация,
Вокруг собиралась милиция.
Какая великая нация!
С какими ужасными лицами!
Graf
De Omnibus Dubitandum
Ветеран
*****

репутация +78/-17
Сообщений: 3866



« Ответ #34 : 12 Апреля 2011, 12:43:27 »

10


* 10.jpg (170.73 Кб, 1024x549 - просмотрено 322 раз.)
Записан

"Найгірший ворог будь-якої пропаганди – інтелектуалізм"

По улице шла демонстрация,
Вокруг собиралась милиция.
Какая великая нация!
С какими ужасными лицами!
Graf
De Omnibus Dubitandum
Ветеран
*****

репутация +78/-17
Сообщений: 3866



« Ответ #35 : 12 Апреля 2011, 12:44:35 »

11


* 11.jpg (201.14 Кб, 1024x549 - просмотрено 289 раз.)
Записан

"Найгірший ворог будь-якої пропаганди – інтелектуалізм"

По улице шла демонстрация,
Вокруг собиралась милиция.
Какая великая нация!
С какими ужасными лицами!
Graf
De Omnibus Dubitandum
Ветеран
*****

репутация +78/-17
Сообщений: 3866



« Ответ #36 : 12 Апреля 2011, 12:45:16 »

12


* 12.jpg (203.43 Кб, 1024x549 - просмотрено 338 раз.)
Записан

"Найгірший ворог будь-якої пропаганди – інтелектуалізм"

По улице шла демонстрация,
Вокруг собиралась милиция.
Какая великая нация!
С какими ужасными лицами!
Graf
De Omnibus Dubitandum
Ветеран
*****

репутация +78/-17
Сообщений: 3866



« Ответ #37 : 12 Апреля 2011, 12:45:54 »

13


* 13.jpg (207.1 Кб, 1024x549 - просмотрено 291 раз.)
Записан

"Найгірший ворог будь-якої пропаганди – інтелектуалізм"

По улице шла демонстрация,
Вокруг собиралась милиция.
Какая великая нация!
С какими ужасными лицами!
Graf
De Omnibus Dubitandum
Ветеран
*****

репутация +78/-17
Сообщений: 3866



« Ответ #38 : 12 Апреля 2011, 12:46:38 »

14.


* 14.jpg (162.19 Кб, 1024x549 - просмотрено 291 раз.)
Записан

"Найгірший ворог будь-якої пропаганди – інтелектуалізм"

По улице шла демонстрация,
Вокруг собиралась милиция.
Какая великая нация!
С какими ужасными лицами!
Graf
De Omnibus Dubitandum
Ветеран
*****

репутация +78/-17
Сообщений: 3866



« Ответ #39 : 18 Мая 2011, 11:09:33 »

Галина  Пагутяк  "Урізька готика"


Від редактора...

...Демонологія


             Таємничі персонажі роману “Урізька готика”, опирі,  не є тими вампірами, якими нас лякають з екранів телевізора. Це - живі люди, а не покійники. Вони примушують людей носити їх на плечах через воду, в Лози. Ніхто не знає, що там відбувається, але відомо, що жертви невдовзі помирають. Опирі потинають людей, виснажують їхні життєві сили, втім, не відшукалося  переказів про пиття крові з живих людей, як це читаємо у М.Костомарова  .
Із роману дізнаємося, що опирі мешкають у сусідніх Винниках. Вони становлять замкнуту і нечисленну громаду. Уріж й Винники розділяє Границя, що означає куток між двома селами, де в давнину був цвинтар. Відомо, що вже у XVII ст.  його не існувало, але  трохи збоку, на полі, зберігся  холерний цвинтар. На Границі й досі трапляються загадкові смерті, які приписують опирям. Найчастіше це стається з людьми, що опинилися у цій небезпечній місцевості вночі. Усі смерті  пов’язані з водою: ріка, дощ, калюжа.
До покійників у нашого народу завжди було особливе ставлення. Як читаємо у М.Костомарова, люди застосовують “мірило справедливості” (ст.260), у своїй уяві нагороджуючи і караючи померлих за вчинки у земному житті. Така віра у потойбічний світ і покуту відобразилась в переказах про покійників, які ходять після смерті від 1 до 3 років (а самогубці – до 7 років), залежно від їхніх вчинків і покути. Детальніше про це – у повісті Галини Пагутяк “Чоловік у чорному костюмі з блискучими ґудзиками...” 

Звичаї

        У романі “Урізька готика” згадуються інші народні звичаї. Наприклад, спалення опудала, яке символізує смерть, описане також дослідниками М.Костомаровим  , О.Воропаєм  . Опирів спалювали на терновому і шипшиновому вогні. Щоб уберегтися від опирів, треба було мати при собі свячений мак або пшеницю, освячену 12 разів. У Г.Булашева   описано  спосіб нейтралізації опирів, відомий багатьом європейським народам,– осиковий кіл або осикова труна.
Бойківська забава при мерці “бити лопатки” збереглася тепер лише у гірських селах. Вона має давнє, можливо, ще фракійське коріння. Її описано у “Літописі Бойківщини”: “Сьаде єдин на такий столиць, а другого імит за очьи, третьій має лопатку, закритий піднімат ногу і диржьит до-гори, а тот єго вдарит по нозьі, здоли по подешьві і тоги му розкриют очьи, а він гадат, хто го вдарив. Ци вгадат, ци ньіт?  Як угадат акурат на того, щьо го вдарив, то зараз за тоту кару бирут  го на тот столиць і му очьи закривают. Сьідит він. Потим го вдарьат... А як ни вгадат, то сьідат наново так довго, пок ни вгадат.”
У бойків до ХХ століття зберігся звичай  везти на цвинтар покійника на санях, що, як вважав український етнограф Федір Вовк, походить ще з тих часів, коли не було винайдено колеса .
Також у романі зустрічаємо епізод, коли вночі, йдучи селом, чоловік зустрічає людей, вітається з ними, але вони не відповідають. Це означає, що він зустрівся з небіжчиками, які не мають права говорити з живими людьми.
Ці та інші етнографічні та психологічні моменти Г.Пагутяк майстерно переплітає з філософськими роздумами і  універсальною символікою.

Мова роману

        Мова роману “Урізька готика” є своєрідним сплавом діалекту й літературної мови. Авторка передає колоритну говірку урізьких бойків, яка фонетично відрізняється від мови бойків гірських (наприклад, мешканців села Сторонна, звідки родом батько Галини Пагутяк). Коли порівнюєш мову персонажів-селян з  уривком  із нарису Івана Франка (спогади очевидця), вони дивовижно пасують одне до одного.Це пояснюється близькістю двох сіл, Урожа та Нагуєвич. Така мовна стихія має свої особливості: вона швидка і м’яка, збагачена пестливими словами, проте загалом дуже стримана. Крім того, розмовна мова  містить багато полонізмів, активно вживається також звук [ф]. Очевидно, це пояснюється впливом польської та німецької мов. Фактично,  так і досі розмовляють у тій місцевості, де народились автор і редактор роману.
Проте “Урізька готика” написана не діалектом, як може видатись на перший погляд. Це обмежувало б автора, ставило у певні рамки. Подекуди письменниця переходить на чисту літературну мову, але зберігає при цьому ритм бойківської говірки. Саме ця неповторність і вишуканість мовних засобів, якими користується Галина Пагутяк, часом не вкладається у чіткі літературні норми, потребує роз’яснення. Окремі слова різняться не лише звучанням (кождий, фасоля,  дівочка, зачнуть, здоймив), але і значенням (пироги, загін, грубий). Тому редактор пояснює як слова-діалектизми, наприклад, дзиґарок, сподні, вуйко так і ті, що не підпадають під норми сучасної літературної мови (страта, побит, горішній, припнув, поміч).При редагуванні я намагалася зберегти навіть  правопис автора.
При роботі над поясненням слів мені дуже допоміг “Словник бойківських говірок” М.Й.Онишкевича .

Про читача

         Сучасного  читача важко здивувати незвичайними мовними прийомами. Але ще  важче змусити його замислитися  над суттю образів і символікою слова, віднайти себе в   невластивій  йому мовній стихії.Зазвичай, у нас не прийнято давати коментарі й пояснювати  діалектні слова чи їхні форми  при виданні книг сучасних письменників.Однак ми вирішили це зробити знову ж таки задля читача.
На думку автора і редактора лише дбайливе, навіть, побожне, ставлення  до мови, збереження цілісності усіх її компонентів, у тому числі й діалекту, має вирішальне значення для української літератури в майбутньому.

Олександра Чаус
Записан

"Найгірший ворог будь-якої пропаганди – інтелектуалізм"

По улице шла демонстрация,
Вокруг собиралась милиция.
Какая великая нация!
С какими ужасными лицами!
Graf
De Omnibus Dubitandum
Ветеран
*****

репутация +78/-17
Сообщений: 3866



« Ответ #40 : 18 Мая 2011, 11:17:16 »






Скачать роман "Урізька готика" полностью можно тут.

Архив .zip, книга в формате Office Word 97 - 2003 (.doc)


* gotik.zip (280.02 Кб - загружено 322 раз.)
Записан

"Найгірший ворог будь-якої пропаганди – інтелектуалізм"

По улице шла демонстрация,
Вокруг собиралась милиция.
Какая великая нация!
С какими ужасными лицами!
Graf
De Omnibus Dubitandum
Ветеран
*****

репутация +78/-17
Сообщений: 3866



« Ответ #41 : 10 Июня 2011, 23:33:17 »

Пагутяк Галина - Записки білого пташка



Книга сучасної української письменниці Галини Пагутяк "Записки білого пташка" цікава сюжетами, елементами фантастики й містики, що природно поєднуються з реаліями сьогочасності.
У пропонованих творах авторка, уникаючи традиційних форм роману та повісті, по-своєму відстоює те найголовніше, що робить людину людиною: гідність і милосердя. Такі моральні поняття -- стержневі навіть у химерному романі "Смітник Господа Нашого".
У повісті "Записки білого пташка" читач віднайде своєрідне трактування одвічної метафори Вавилонської вежі, а маленький роман "Радісна пустеля" схвилює сповіддю того, хто обрав самотність, пройшовши через пекло й чистилища кінця другого тисячоліття

Аудіо книга - Розмір: 414 MB Тривалість: 09:57
(abook-club)_Pagutyak_Galyna_-_Zapysky_bilogo_ptashka._Ukr_... .rar
Записан

"Найгірший ворог будь-якої пропаганди – інтелектуалізм"

По улице шла демонстрация,
Вокруг собиралась милиция.
Какая великая нация!
С какими ужасными лицами!
Graf
De Omnibus Dubitandum
Ветеран
*****

репутация +78/-17
Сообщений: 3866



« Ответ #42 : 09 Мая 2012, 15:05:59 »

Цитировать
....— Найбільше з ваших книг мені подобається «Захід сонця в Урожі». А вам яка найдорожча?

Гадаю, що та, яку оцінили найменше: «Писар Східних Воріт Притулку». І то не моя провина: суспільство просто ще не готове до мого «послання». Ще жоден читач не зрозумів, для чого я написала цю книгу та її продовження «Писар Західних Воріт Притулку». І так само — для кого.
....

Ліля КОСТИШИН.

"Вільне життя плюс", №31 (15143) від 28.04.2010 р.


Місце, де можна знайти абсолютний захист, чи існує воно? Писар Східних Воріт відчиняє двері кожному, хто потребує його, Писар Західних Воріт зачиняє двері за кожним, хто віднайшов у собі силу повернутись знову у світ людей: Антон і Яків, як перша і остання літери абетки, з якої складається мова віри, надії й любові. Вона зрозуміла тим, хто мешкає у Притулку, вона може стати зрозумілою і тобі. Формула порятунку, метафора освіченого серця – тобі є над чим замислитись, якщо ти ще не розучився цього робити. Втім, два романи-утопії Галини Пагутяк можна просто читати й так, адже ми всі вміємо читати, хіба ні?


P.S. Надеюсь скоро тут можно будет скачать и прочитать.


* СВ.jpg (126.24 Кб, 699x1024 - просмотрено 421 раз.)

* ЗВ.jpg (120.39 Кб, 707x1024 - просмотрено 459 раз.)
Записан

"Найгірший ворог будь-якої пропаганди – інтелектуалізм"

По улице шла демонстрация,
Вокруг собиралась милиция.
Какая великая нация!
С какими ужасными лицами!
bogdansal
Ветеран
*****

репутация +11/-53
Сообщений: 746


« Ответ #43 : 09 Мая 2012, 18:09:42 »

    Все в тексте писательницы настолько странно и мифологично, что сначала даже не понимаешь, откуда берется желание не дочитать роман до конца. Уж потом осознаешь — дело в манере исполнения текста. Нужно признать уникальность Галины Пагутяк в массиве современной украинской прозы: ее стилистическая неумелость с каждой новой книжкой парадоксально прогрессирует.

   Несколько добрых слов заслуживает художественное оформление книги от Юрия Коха, работающего с серией «Fest проза». Обидно только, что текстуальное наполнение издания может настолько уступать визуальному.

http://zn.ua/CULTURE/skuchnye_radosti_eskapizma-40832.html

Записан
Debris
Ветеран
*****

репутация +65/-11
Сообщений: 2331


Mountain's Alone


« Ответ #44 : 13 Мая 2012, 18:10:07 »

БОГДАНСАЛО напиши СВОЇ думки.
Свої, а не інтернетні!
Записан

"Вулицею Грушевського колонами, мов броньовані мурахи, сунуть українські міліціонери, що за наказом української влади ідуть розганяти українських громадян, які вийшли захищати українську мову"

Свобода начинается со слова "нет", когда ты упрямо мотаешь головой, утираешь ледяной пот и встаешь один против всех...
Graf
De Omnibus Dubitandum
Ветеран
*****

репутация +78/-17
Сообщений: 3866



« Ответ #45 : 24 Мая 2012, 16:36:58 »



Скачать роман "Зачаровані музиканти" полностью можно тут.

Архив .zip, потом .rar, сама книга в формате Office Word 97 - 2003 (.doc)

* Зачаровані музиканти.zip (261.63 Кб - загружено 99 раз.)
Записан

"Найгірший ворог будь-якої пропаганди – інтелектуалізм"

По улице шла демонстрация,
Вокруг собиралась милиция.
Какая великая нация!
С какими ужасными лицами!
Страниц: 1 2 [Все] Вверх Отправить эту тему Печать 
« предыдущая тема следующая тема »
Ссылка на календарь
Перейти в:  


Войти

Powered by SMF 1.1.21 | SMF © 2006, Simple Machines Рейтинг@Mail.ru